Презумпція згоди або кожен українець потенційний донор органів та тканин
Трохи більше півроку тому назад суспільство сколихнула новина – Міністерство охорони здоров'я готує революцію у сфері транспланталогії.
Було розроблено відповідний законопроект, яким пропонувалось змінити чинну норму про "презумпцію незгоди" на вилучення внутрішніх органів померлої людини на "презумпцію згоди". Тобто потенційним донором може стати кожна особа, якщо за життя вона не написала заяву про заборону передачі своїх органів.
Ініціатива викликала неоднозначне сприйняття. Лікарі, експерти, чиновники висловили аргументи і за, і проти. Тоді МОЗ відправило розроблений законопроект на громадське обговорення, фактично відклавши свою ініціативу "на потім".
І ось нещодавно ця тема отримала "нове дихання" – депутат-регіонал Євген Карташов зареєстрував в парламенті законопроект N2184а, який має визначити умови та порядок застосування трансплантації.
Показово, що цей документ – копія минулорічного законопроекту від МОЗу. Посадовці Міністерства вже висловили свою офіційну позицію – вони не проти, що депутат особисто внесе цей документ. Більш того, на минулотижневих парламентських слуханнях, присвячених сучасному стану охорони здоров'я, вони закликали парламент невідкладно розглянути цей документ.
Нажаль, доводиться констатувати, що законопроект N2184а взагалі не усуває ті ризики та недоліки, про які вели мову півроку тому назад.
По-перше, з чинного закону вилучається положення, яке визначає, що людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. На даний час такий факт має бути встановлено на спеціальному обладнані – енцифалографі. Тепер же цю обставину має визначати консиліумом лікарів. Тобто фактично все віднесено на розсуд лікарів.
По-друге, вкрай незрозумілим є механізм функціонування Єдиної інформаційної системи, куди вноситимуться всі заяви від громадян про їх відмову від трансплантації. Адже законопроект повністю оминає вирішення питань фінансування цієї системи, порядку внесення інформації, контролю.
У цій ситуації виникає ризик вилучення органів у померлої людини, яка за життя написала заяву про відмову. Адже не завжди є можливість ідентифікувати особу та перевірити відповідну інформацію.
Ну і найголовніше. Взагалі не прийнятним є сам підхід до вирішення проблеми. Адже на сьогодні має місце суттєве недофінансування програм з трансплантації. Матеріально-технічна база застаріла. Про яку масову транспланталогію у цій ситуації може йти мова.
Тобто держава створює законні умови для вилучення органів у померлої людини, проте жодним чином не вирішує питання щодо їх подальшої трансплантації.
У цій ситуації "чорна транспланталогія" буде лише процвітати.
Ну і наостанок. Питання щодо авторства законопроекту. Переконаний, що ініціативи подібного характеру на трибуні парламенту має представляти особисто Міністр охорони здоров'я. Але здається, що урядовці просто хочуть "вмити руки" та залишитись осторонь вирішення вкрай гострої для суспільства проблеми.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
