"Маразм крепчает!"
Леонід Черновецький одного разу зізнався, що годує за свій рахунок 1800 бомжів. І все б нічого, благодійність справа благородна, якби він це робив не за рахунок киян. Мабуть, це унікальний випадок у світовій філантропічній практиці, коли людина обирає бідних, щоб обдаровувати жебраків. Щось на зразок Робін Гуда навиворіт.
Нещодавно мер оголосив про нову платну "послугу" – за тисячу гривень можна придбати копії його особистих листів. В зв'язку з цим я склав список подібних ініціатив Черновецького.
Ось що вийшло:
1.Фотографія на пам'ять за 100 грн.
2.Незабутня "Сповідь мера" за 75 грн. з автографом
3.Черговий літературний "шедевр" "Як стати мільйонером?" за 750 грн. з авторським написом
4.Передплата на пісні за 77 грн.
5.Диск "З любов'ю від мера" за 32 грн.
Скоро цей список можна буде доповнити. Наприклад, копіями його божевільних розпоряджень а-ля "котики-животики" чи "слон Вася". Апофеозом абсурду буде пафосний аукціон, що транслюватиметься на ТРК "Київ" під девізом "Делай деньги, а остальное все дребебедень!". "Маразм крепчает!".
(Комунальні ЗМІ, до речі, щоденно рекламують продукцію Черновецького, хоча працюють за гроші платників податків).
Мер посилається на світову практику, де благодійними аукціонами вже нікого не здивуєш. У Нью-Йорку, наприклад, за 1,8 млн. доларів продали шкіряні сандалії та кишеньковий годинник Махатми Ганді. В Лос-Анджелесі 800 тис. доларів виручили за кросівки, окуляри та інші особисті речі Оззі Осборна. 2 млн. євро вдалося отримати за золоті запонки, листи та попільничку Жана Маре в Парижі.
Але між цими людьми та Черновецьким є одна суттєва різниця. Вони особистості, про яких залишиться пам'ять, їх ще за життя суспільство визнало геніальними. І ніхто з них не приміряв на себе лаври Достоєвського та Ейнштейна як це робив київський міський голова. Колись Нерон проголосив себе великим актором і музикантом, а Черновецький назвав себе великим управлінцем та бізнесменом. Ні тому, ні іншому народ не повірив.
Та й добродійність у Черновецького добровільно-примусова. Наприклад, у школах та лікарнях бюджетників і навіть дітей змушують купувати книги градоначальника. До мене звернулися працівники Куренівського тролейбусного депо. Їх теж зобов'язали придбати "бестселер" Черновецького. Причому спочатку планували вираховувати гроші на "благодійність" безпосередньо з зарплати. Але потім вирішили зайвий раз не світити цей факт в бухгалтерських документах. Там працює до тисячі людей. Якщо кожен розщедриться, мер на порожньому місці заробить 80 тис. грн. І це тільки на одному невеликому підприємстві!
Крім того, на киян чекає черговий сюрприз – у громадському транспорті кондуктори продаватимуть твори мера. Їм можна лише поспівчувати – образ і нецензурних слів вони почують достатньо.
Пояснити ці підприємницькі конвульсії дуже просто. Мер і його команда за три роки обібрали Київ до нитки. Казна порожня, місто – банкрут, інфраструктура розвалюється, майно в заставі. Але ж їм хочеться жити красиво! Соратники Черновецького так підсіли на розкіш, що зупинитися вже не можуть. Колись земельний дерибан приносив їм мільйонні прибутки, але сьогодні це джерело висохло. Тому вони й не гребують заробляти на дрібницях. Щоправда ці "дрібниці" надто дорого обходяться киянам.
Згори панорамність маразму проглядається дуже добре, і у політиків національного рівня Київ як на долоні. Виникає запитання – вони проводять над столицею експеримент, в якому ми лабораторні миші? Чи на нас випробовують нові політтехнології, а люди, які мають вплив і можливість щось змінити спокійно за цим спостерігають?
А мерія тим часом працює за принципом "однорукого бандита" – скільки грошей в нього не кидай, а програш забезпечений. Тому сподіватися, що філантропія Черновецького комусь допоможе можуть хіба що дуже наївні люди. Він і його підопічні своє справжнє обличчя вже показали. Залишається сподіватися, що їм на зміну прийдуть люди, які не сприйматимуть Київ як власну годівницю, а киян як джерело прибутків.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
