Де шукати столичні диво-сади?
Київ – місто-сад, "зелена" столиця Європи, місто, де повітря переповнене киснем завдяки численним паркам, скверам та приміським лісовим масивам. Не вірите? Тоді почитайте браві звіти "Київзеленбуду" та інших міських служб. Це чтиво піднімає настрій та вселяє оптимізм.
Тільки протягом весняного двомісячника благоустрою планують висадити 13 тис. дерев та 25 тис. кущів. Рекордсменом буде Дарницький район, де посадять більше 5 тис. дерев, а на Печерську очі киян милуватимуть більше ніж 8 тис. кущів. У минулому році, до речі, в столиці висадили більше 20 тис. дерев. Чим не радість?
Але, як завжди, паперову ідилію псує жорстока реальність. Зелених зон у столиці стає все менше. Мало не щодня преса повідомляє, що в тому чи іншому кінці Києва вирубали чергову порцію насаджень. То знищили частину лісу на Троєщині, то вирубали сквер у Дніпровському районі, а то просто під приводом боротьби із сухостоєм намагалися спиляти кілька каштанів в центрі Києва. Сумна статистика – на кожного киянина сьогодні припадає близько 14 кв. м. зелених насаджень. Ще 30 років назад цей показник складав 20 кв. м. Середньоєвропейська норма – 25 кв. м.
Куди ж таємно зникають тисячі нових саджанців, закопаних у столичну землю? Де ж обіцяні парки та сквери? Можливо молода поросль ось-ось зійде і територія навколо вашого будинку знову зазеленіє? Сумніваюсь. Адже більшість посадженого молодняку існує в уяві та на папері озеленювачів. Хоча кошти під це виділяються справно. І кошти не малі. Один саджанець коштує близько 300 грн. Іноді його вартість доходить до 800 грн. у середньому обіцяні 13 тис. дерев коштуватимуть киянам 7,8 млн. грн. Ці мільйони так поспішають зарити в землю і відрапортувати, що забувають прослідкувати за долею саджанців. А 90% з них, як правило, гине.
У результаті маємо баланс в бік зменшення кількості зелених насаджень. Рука забудовника ніколи не здригнеться, знищуючи чергову зелену точку на карті міста. Бізнес-інтереси тут завжди стоятимуть на першому місці. Але ж у столичних озеленювачів на першому місці мають бути саме інтереси киян. Тому, даючи дозвіл на вирубку дерев чи кущів, треба прослідкувати щоб вони висадили аналогічну кількість зелені. І щоб це було не "липове" озеленення "для галочки", а реальне відтворення зеленої зони.
Поки наше місто-сад існує лише в теорії. Перевести його в практичну площину можна лише силами самих киян. Якщо я в своєму дворі висаджую саджанці, то роблю це не для звітності і не заради освоєння коштів. Так і кожен з нас. Парадоксально, але тільки звичайні кияни сьогодні зацікавлені в розвитку зеленого Києва. Тому не треба боятися брати на себе ініціативу. Якість простору в якому ми живемо залежить від нашої самоорганізації та відповідальності. Врешті-решт це питання не сьогоднішнього дня, це питання майбутнього. Від відповіді на нього залежить як ми та наші діти житимемо в цьому місті.
