Шанс на реабілітацію
Перший київський потяг для кандидатів у президенти пішов. Вони на нього катастрофічно спізнилися, намагалися застрибнути на підніжку в останні дні передвиборчої кампанії, але даремно. Результати першого туру показали – кияни не довіряють політикам, яким наплювати на інтереси міста. По-перше, більше 32% мешканців столиці не прийшли на вибори, по-друге, за неповними даними більше 4% киян не підтримали жодного кандидата.
Заворожені перспективою отримати голоси "любих бабусь" столичного градоначальника більшість пошукачів вищої посади сором'язливо мовчали, коли мер і його команда практично приватизували місто і робили з ним все, що їм заманеться. Вони не звертали увагу ні на мої особисті звернення, ні на заклики парламентської тимчасової слідчої комісії. Було відчуття, що в політиків просто закриті очі і вони навіть не бачать того, що відбувається на київських вулицях. Виявилося, що політикам є місце в Києві, але немає до нього ніякого діла. Але перший тур став для них холодним душем протверезіння. Він показав, що знаменита чорна валіза Черновецького виявилась порожньою. Його особистий антирейтинг виявився наскільки важким баластом, що затягнув на дно навіть найперспективніших кандидатів.
Але в міжтуровий період у кандидатів та у їхніх фракцій в парламенті є можливість реабілітуватися. 19 січня у Верховній Раді знову заслуховуватимуть звіт по роботі Тимчасової слідчої комісії з розслідувань діяльності міської влади. За результатами прийматимуть відповідну постанову. І від того як поведуть себе фракції, лідери яких змагатимуться в другому турі залежить майбутнє Києва.
Вже сьогодні зрозуміло, хто з політиків виходить у другий тур. Якщо вони рвуть на собі сорочку за інтереси українського народу, але в той же час пальцем не поворухнуть, щоб допомогти киянам, то гріш ціна усім їхнім обіцянкам.
Гадаю, на рівні політичної підсвідомості вони засвоїли урок 2004 року – той хто програє Київ, програє й Україну. І сьогодні під силу кожному киянину забезпечити тому чи іншому кандидату політичний дефолт у своєму місті. Може, хоча б загроза потрапити на звалище історії змусить їх зробити якусь реальну справу, а не тільки роздавати з бездонного кошика обіцянки направо і наліво.
Якщо ж самі кандидати вагаються в правильності такого кроку як зміщення Черновецького, я особисто готовий провести для них екскурсію по ЖЕКах, школах, дитячих садках, лікарнях, дорогах Києва. І все це без автомобільного ескорту, без парадних церемоній, з можливістю поспілкуватися з людьми, почути їхні проблеми. Якщо їм недостатньо матеріалів ТСК, я готовий надати додаткову інформацію, готовий створити їм всі умови, аби вони прийняли правильне рішення.
Як киянин, учасник громадського руху "Кияни передусім!", я закликаю мешканців столиці подивитися новини і поцікавитися як проголосувала та чи інша фракція. На основі цієї інформації робіть висновки. Але пам'ятайте, що відповідальність за ситуацію в Києві несе не тільки Черновецький і його оточення, але й національні політики, які всі ці роки бачили, що відбувається в місті і мовчали. Сьогодні разом ми можемо перервати цю зловісну мовчанку. Змусивши політиків говорити ми змусимо їх відповідати, а змусивши відповідати, ми змусимо їх діяти. І якщо так склалося, що Україна це країна виборів, що реальні кроки в нас роблять лише в період передвиборчої кампанії, то давайте зробимо так, щоб хоча б мешканці столиці отримали від цього якусь користь. Якщо кандидати не упустять свій шанс на реабілітацію і змістять Черновецького, ми побачимо, що у вищих ешелонах політичного бомонду є люди, яким можна довіряти. Якщо ж ні, треба зробити все можливе, щоб вони не мали політичного майбутнього.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
