ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вчора і сьогодні працюю на World Economic Forum (WEF) в китайському місті Tainjin.
Це другий за величиною і значимістю захід WEF після усім відомого та доволі пафосного давоського.
Давос – це Явище, місце, де до економіки додається політика, що часто, окрім традиційно сильних смислових посилів, перетворює його з форуму на саміт, у платформу для заяв та світських раутів.
У Китай, в Туреччину та Японію, а саме так виглядає щорічний тур WEF, перед тим як зібратися в Давосі, їдуть працювати!
Подумалось, що тут виконують домашні завдання – іспити здають в Швейцарії. Працюють багато, важко, програма насичена: людьми, інформацією, меседжами...
Знайду трохи часу – думки і враження систематизую, згодом.
Враження, які на поверхні:
1. WEF – це потрібна річ! Те що Росія представлена на цьому форумі делегацією у складі: Чубайс, Деріпаска, два міністри і цілий віце-прем'єр, ВТБ капітал, Русал, Сібур, Металоінвест, РБК, комбанки, професура, зайвий раз доводить – вони працюють на усіх фронтах.
Загалом російський десант висадився тут у складі 21 учасника форуму. Росіяни працюють на те, щоб компенсувати (обійти/зняти) санкції і роблять це наполегливо!
Україна ж представлена усього двома учасниками і обидва з Ощадбанку: голова правління Андрій Пишний, тобто, ваш покірний слуга, та керівник напрямку міжнародних зв'язків банку Олександр Буглак.
І це недобре. Тобто добре, що ми тут, але так бути не повинно. Де решта, де бізнес, де ІТ кампанії, девелопери, банки, де влада...?! Де Україна на міжнародному економічному форумі?!
2. Те, що тут обговорюють і демонструють, надважливо. Ми заявляємо про модернізацію країни як ідеологічну платформу, ми заявляємо, що будуватимемо нову країну, конкурентоздатну, сучасну, відкриту для суспільства та демократії.
Все це – тут!
На цьому та подібних форумах можна не лише побачити, куди рухатиметься світ, наука, економіка, суспільство провідних країн в найближчі роки, які точки зростання бачать найпотужніші інтелекти та найуспішніші бізнесмени світу, тут з цими інтелектами та грошима можна познайомитись. Що може бути важливішим, якщо ми, насправді шукаємо шлях?! А ми ж його шукаємо! Чи я щось пропустив?!
3. Китай, Японія, Малайзія, Індонезія, Індія, Сингапур... На форумі, який проводиться в цій частині земної кулі, вочевидь, ця частина світу представлена чи не найбільше. Невже це нецікаво? Невже ми не маємо бути на рівні та боротися за інвестиції – виконувати своє домашнє завдання?
4. І, нарешті, побутово-політичне: Tainjin – це "невеличке" 15 мільйонне передмістя китайської столиці, з ВВП не набагато меншим за українське. Хоча, як на мене, дивне місто, якесь несправжнє, декоративне, особливо в центрі. Новобудови в колоніальному стилі з вежами а-ля біг-бен та годинниками. Місто без жодного храму, хоча дружина каже, що бачила, нагадує мені величезний будівельний кооператив.
15 млн. мешканців, але прекрасна, сяюча набережна ввечері безлюдна – не розумію, як це можливо. Враження таке, що людей на вулицях менше, аніж у Києві, хоча вони десь є, бо усе ж будується: офіси, монструезні житлові масиви, віадуки, торгові центри...
Ну, і наостанок, Інтернет працює дивно: майже не доступні facebook, Google та "Українська правда", зате легко відкриваю yahoo та Левый Берег.
