Корупція = Державна зрада. ''Розумна політика'' зареєструвала надважливий законопроект
Корупція вбиває. І це не просто слова, це українська дійсність. Немов епідемія, корупція охопила владу і стала другою після війни загрозою національній безпеці.
Бо кожен відкат, кожен розіграний між "своїми" тендер, кожна гривня за непоставлену зброю – це постріл у спину солдату і командиру на фронті і в тилу. Ви крадете в тих, хто вас захищає. Під час війни мені складно уявити тяжчий злочин.
Коли Міністерство оборони закуповує на мільярди гривень боєприпаси чи техніку, але не отримує їх – гинуть українці. Коли наші захисники та захисниці не отримують на передовій бронік, каску чи теплу форму – кількість втрат в їх підрозділах серйозно зростає.
Я знаю про що кажу. Бо регулярно разом з командою відвідую позиції українських військових на різних ділянках фронту. Десь із забезпеченням краще, а десь є великі проблеми. Дуже часто хлопці та дівчата вимушені за власний рахунок через друзів і волонтерів шукати базові речі для служби – аптечки, одяг, джгути, щоб врятувати себе та побратимів.
Звичайно, під час великої війни не можна на 100% одразу закрити всі потреби. Але коли ми читаємо чергове розслідування корупції і у відповідь чуємо від посадовців Міноборони чи інших відомств нахабну брехню – у будь-якої адекватної, патріотичної людини уривається терпець.
Як подолати проблему?
Наша команда "Розумної політики" багато разів підіймала питання про те, що корупція під час війни – вже не корупція, а мародерство. Мародерство на крові, за яке має бути максимальне покарання.
А зараз це почали озвучувати і у владі, на жаль, для піару та захисту своїх власних інтересів. Не дивлячись на це, ми зареєстрували законопроект N9659. Пропонуємо запровадити статтю 111-3 до Кримінального Кодексу, де буде вказана така сама відповідальність за корупційні діяння на території України, як і за державну зраду під час воєнного стану. Позбавлення волі на строк 15 років або довічне з конфіскацією майна.
Дуже важливий аспект: цими злочинами мають займатися профільні антикорупційні органи, а саме НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд. По-перше, їх саме для цього створювали і у них є весь спектр повноважень, щоб виявляти і фіксувати корупціонерів. По-друге, на цьому наполягають і наші міжнародні партнери, які бачать можливість незалежного і неупередженого розслідування таких злочинів.
При цьому ідея, яка пропонувалася останніми днями представниками влади, передавати підслідність злочинів топ-корупціонерів Службі безпеці України – не витримує жодної критики. Такий крок відкриває прямий шлях для політичного тиску, а з іншого боку – дає можливість приховати і поховати "власні" справи, що сьогодні мають знаходитися в центрі уваги. Їх вирішення конче потребує українське суспільство.
Це питання закупівлі курток для військових, провал оборонних закупівель, неадекватне витрачання коштів не будівництво інфраструктурних об'єктів, корупція на відновленні та багато іншого. Фактів для перевірок, на жаль, аж занадто багато. Тому ці питання мають розслідувати профільні антикорупційні органи. Я дуже сподіваюся, що їх робота буде більш ефективною, ніж сьогодні. Але це точно не привід надати СБУ ще більше повноважень. Ця структура підпорядкована центральній владі і фактично може виконувати ті замовлення, які будуть їй поставлені.
Ще один дуже важливий аспект, який є у нашому законопроекті – для жодного топ-чиновника чи політика не має бути індульгенції. Ми дуже добре пам'ятаємо вислів Президента про те, що "кожен з нас президент". Але це не лише пільга, це й відповідальність. Кожен чиновник має нести відповідальність, якщо він порушив закон та вирішив нажитися на Україні в такий складний час. І народний депутат, і Голова Верховної Ради, і Прем'єр-міністр України, і міністри, і Офіс президента, і навіть сам голова держави. Перед законом мають бути всі рівні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
