Колишні

Олександр Волков, Людмила Супрун, Михайло Бродський, Олександр Мороз, Василь Цушко, Володимир Литвин. Ці обличчя я бачу кожен день у телевізорі, на бігбордах, рекламних постерах. Мене настійливо переконують: вони врятують Україну, вони – альтернатива нинішнім політикам, їх чекає країна. А у мене враження, що мені, як й іншим виборцям, пропонують товар, який вже давно "б/у".

Кожен із згаданих політиків особисто у мене асоціюється із минулим.

Олександр Волков – з "парламентським директоратом", Леонідом Кучмою та референдумом 2000 року. Людмила Супрун – з пропрезидентською НДП, компанією "Інтеагро" та банком "Україна". Михайло Бродський – з "Денді" та відставкою прем'єра Ющенка. Олександр Мороз – з поведінкою під час створення парламентської коаліції влітку 2006 року. Василь Цушко – зі штурмом Генпрокуратури, тримісячним лікарняним і декларованим бажанням не допустити до влади президента Ющенка. Володимир Литвин – зі справою Гонгадзе і запозиченими роботами Томаса Каротерса.

Ці люди більше десяти років перебувають у політиці. Все, що вони могли, вони вже продемонстрували. Чи хтось думає інакше?