Все що не сформує сама Україна за нас зробить російська пропаганда (за підсумками III Global Shared Societies Forum)

Учасники сьогоднішнього ІІІ Глобального форуму відкритого суспісльства обговорювали різні теми, які стосуються глобальних стратегічних питань.

Піднімали як питання рівності чоловіків та жінок, так і питання Африки та Латинської Америки (тобто, я хочу підкреслити, що Третій Глобальний форум відкритого суспільства був максимально глобальний й мав на меті охопити справді широку проблематику).

Розмови були надзвичайно чесними.

Під час дискусії і я, і президент, яка вела сесію, зазначили, що вже достатньо пустих розмов – всіх змучила демагогія, потрібні конкретні речі.

Чим менше ми будемо переозвучувати те, що вже й так оприлюднене в мас-медіа, чим менше ми будемо повторювати те, про що говорять уже упродовж не одного десятиліття, тим швидше почнуться якісь конкретні дії.

Вважаю, що завданням таких форумів має бути – не просто поговорити, а проштовхнути думку, рішення, бачення – те, що справді необхідно зараз.

Моя промова була побудована на двох основних завданнях:

1) дати зрозуміти, що саме Україна дає сьогодні світові, чим вона незамінна для світу і чому Україну неодмінно потрібно зберегти;

2) я намагалася показати Україну максимально привабливою і не говорила про те, як все погано, як ми просимо про допомогу.

Я намагалася побудувати трохи інший портрет України – привабливий портрет, портрет сильної і в дечому самодостатньої країни.

Я вважаю, на міжнародній арені Україна має виглядати доволі престижно, тому побудувала свою промову саме так.

У першу чергу я сказала, що мій голос потрібно сприймати як голос, що виступає за мир та за утилізацію зла, і що цей голос з України.

Я сказала, що я представляю сильну половину жіноцтва. Чоловіки, очевидно, думають, що сьогодні сила полягає в грошах, бізнесі, ракетах, танках. На мою думку, сьогодні роль жінки в тому, щоби просувати істинну силу, а істинна сила – це мужність і мудрість. Тобто, я дуже сильно зосередилася на цінностях і переконана, що найвища цінність – це людське життя.

Ми кричимо мовою зброї у ХХІ ст., коли цивілізація вже давно дала нам всі можливі ресурси для вирішення питань таким чином, щоб якомога менше людей загинуло. Не суттєво, яка кількість з них твереза, а яка обдурена – люди є люди. Якщо хтось може зробити так, щоби зберегти людське життя, тоді ми побачимо, що має місце справжня геополітика. Поки що ж відбувається нагнітання істерії і здається, що ніхто не враховує, що через це можуть загинути люди.

Я є послідовником свого меседжу "Зробити все, щоби зберегти життя людей".

Я закликала всіх жінок діяти, як каже серце, а не йти шляхом прагматизму, як кричать чоловіки. Вважаю, що треба більше йти через серце, бити більше через емоції, більше викликати чутливості до проблематики (звичайно, в першу чергу я мала на увазі Україну). Потрібне саме співчуття, співпереживання і розуміння, а не сухий фактаж та аргументи.

Я закликала робити соціальні та арт-проекти. Лише через конкретні речі можливо просувати цінності.

Я зазначила, що на мою думку, справжня сила полягає в утилізації зла.

Утилізовувати конфлікти, утилізовувати нестабільність, агресію – одним словом, робити все, щоби падала стіна ворожнечі – це і є унеможливлювати війну, іти проти логіки війни.

Так вже історично склалося, що війну просувають чоловіки. Значить жінки мають просувати мир.

Я дуже акцентувала на тому, що ми зобов'язані лікувати рани і біль простих людей. Можливо, мене в Україні будуть зараз критикувати, але свою промову я побудувала навіть не стільки на тому, щоби привернути увагу до військового комплексу, як до соціально незахищених людей. Я буквально попросила допомоги, сказавши: "Я знаю, що ви постійно чуєте голос з України про допомогу зброєю. Я ж прошу про допомогу соціально-незахищеним людям, людям, які постраждали через те, що вважали себе українцями". Я говорила про сім'ї загиблих, інвалідів війни, якими стали молоді хлопці, говорила про вимушено переміщених осіб. Я навела цифри і статистику, яка в мене була і дуже закликала надати допомогу цим людям.

Я зазначила, що готова бути публічним голосом і комунікувати, з'єднувати, координувати волонтерські, соціальні, арт- і навіть політичні міжнародні проекти. Також закликала, що необхідно усвідомити: Україна сьогодні не просто, як Голівуд малює, а реально є інкубатором суспільства майбутнього, яке є відкритим і демократичним. Українці сьогодні є лідерами суспільної активності (в Україні рівень суспільної активності – 17%, у той час як в Європі – всього 3%). В Україні сьогодні розвивається електронна форма демократії ай-Віче, яка максимально сприйнятлива для нинішньої ментальності. Ми не закликаємо виходити на вулиці, а бути максимально активними в Інтернеті. У всьому світі це роблять шляхом петицій, а ми пропонуємо нашу традицію Віче.

Я сьогодні спробувала змалювати потенціал України.

Перш за все, це – люди.

Україна є четвертою у світі за рівнем IT-аутсорсингу.

У нас є прекрасні природні ресурси. Україна посідає друге місце в аграрному напрямку.

Звичайно, унікальною є наша культура.

Україна потребує інвестицій у важливі напрямки. Нам потрібні і спільні фестивалі, і спільні освітні та наукові проекти – все те, що може пригорнути до України увагу і допомогти їй бути сильнішим голосом.

Я перерахувала, який жах зробила війна Путіна в Україні: скільки загиблих, скільки поранених, скільки без даху над головою залишилося.

На репліку спікера від Чехії, що вони як жінки бояться йти у велику політику, я зазначила, що "Я – співачка. Я не є політиком. Але я не боюся брати участь у великій політиці".

Особливий акцент я зробила на тому, що в Україні відбулося військове вторгнення сепаратистів під керівництвом професійних російських військових з присутністю російської військової техніки.

Я поставила всім питання: "А що буде, якщо агресія Росії збільшиться? Що робити, якщо Путін почне чергову хвилю наступу, про яку всі так активно говорять?".

У цьому випадку Україні знадобиться максимальна мобілізація всієї країни. Це вже не може бути АТО. Статус "спецоперації" і так принижує безмежний героїзм українців, що захищають території і цілісність країни.

Якщо станеться хоча би спроба нової хвилі насильства з боку Росії, світу доведеться надавати Україні реальну допомогу: і військову, і технічну, і фінансову. Розмови і дискусії у цьому випадку не допоможуть. Обов'язково стосовно агресора треба буде посилити санкції, щоб унеможливлювати його дії.

Я закликала "Save Ukraine – Save World!". Я показала залежність цих двох меседжів. Зберегти Україну – означає зберегти світ! Це однозначно! Неможливо допустити руйнування України, тому що це фактично означатиме руйнування майже всіх цінностей, за які українці сьогодні борються. Це навіть покаже, що смерті людей за свою свободу були даремні.

Україна дала світові цінності і нових героїв. Це не Голівуд, це не сценарії. Це реальні приклади. І цього достатньо, щоби Україні допомогти. Україна своїм прикладом демонструє і просуває єдність і жертовність заради інших.

Неможливо було не подякувати Азербайджану за професійність організації. Я була на багатьох заходах такого рівня і можу сказати, що це форум був одним з найкращих, які я відвідала: як за рівнем організації, так і за рівнем запрошених гостей. Відповідна дискусія була така ж предметна.

Можна сказати, що ті меседжі, які були ідеологічно заявлені в цьому форумі, я підтримую.

Я закликала і закликаю всіх жінок – перших леді та активістів – створювати якісь конкретні ініціативи на захист миру в регіоні.

Дискусії – це, звичайно, прекрасно, але якщо не буде конкретної ініціативи, організації чи заходу, нічого не буде. Має бути публічне засудження агресії, насильства, війни, захоплення території, окупації, міжнаціональної ворожнечі. Всі ці чорні технології повинні бути засуджені впливовими голосами.

Закінчила свою промову я досить гостро. Не можна недооцінювати образ війни. Якщо не перемогти війну у всьому комплексі, то це матиме погані наслідки. Війна може стати брендом, і все більше молодих хлопців і дівчат захочуть асоціювати себе з агресією з позиції сили.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.