Коли американські правовласники і український омбудсмен знаходять спільну мову (ще декілька слів про законопроект 5572)
У Сполучених Штатах є впливова організація, що має назву Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA). Це Альянс, що об'єднує інші організації (AAP, ESA, IFTA, MPA, RIAA). За всіма цими абревіатурами стоять об'єднання усіх американських правовласників як у сфері музики чи фільмів (в тому числі й всі голівудські кінокомпанії), так і американські IT-компанії, телевізійна індустрія. Фактично весь американський креативний ринок доручив IIPA відслідковувати, як же в тій або іншій країні дотримуються прав інтелектуальної власності, зокрема й на музику й фільми американських авторів. Раз у рік Міжнародний альянс інтелектуальної власності опрацьовує дані з усього світу й видає аналітику за кожною країною і рекомендації щодо місця країни у так званому Списку 301. Список 301 – це перелік країн, де найбільше порушуються права інтелектуальної власності. Його формує Офіс торгового представника США на підставі даних IIPA, і Сполучені штати можуть застосовувати економічні санкції до країн з найвищим рівнем інтелектуального піратства. Був рік, коли Україна займала в Списку 301 "почесну" пальму першості. Проте зазвичай (і зараз теж) вона знаходиться у Priority Watch List – переліку найпроблемніших країн, разом з ще з десятьма державами (Еквадор, Мексика, Росія та ін.).
Україна традиційно прагне вийти з цього ганебного переліку. Але для цього потрібні серйозні зрушення.
Декілька днів тому Міжнародним альянсом інтелектуальної власності було опубліковано новий щорічний звіт IIPA щодо охорони й захисту авторського права і суміжних прав. Альянс, як завжди, глибоко проаналізував українську ситуацію, розглянув всі аспекти охорони авторського права, оцінив усі законопроекти й дав свої рекомендації. IIPA рекомендує залишити Україну і надалі у Priority Watch List Списку 301, тобто не поліпшивши її позицію.
Втім далі у звіті Альянс детально пояснює позитивні й негативні зрушення щодо охорони авторського і суміжних прав, що зробила українська влада протягом минулого року. Як позитив згадується реформа колективного управління, визначення акредитованих організацій, IIPA схвально відгукується про проекти нових редакцій Закону України "Про авторське право і суміжні права", викладені в законопроектах 5552 і 5552-4.
Втім Альянс пише й про цілий оберемок проблем України. Серед яких згадує про необхідність відхилення альтернативних законопроектів 5552-1, 5552-2 і 5552-3, згадує про незначні успіхи у кримінальних провадженнях проти піратів. Окремо Міжнародний альянс інтелектуальної власності вказує на законопроект 5572, зазначаючи, що (далі переклад з англ. мови) "якщо законопроект 5572 стане законом, це означатиме серйозний відхід від реформи колективного управління в Україні і створення небезпечного прецеденту для всіх майбутніх акредитацій".
Здавалося би, IIPA однозначно засуджує прийняття законопроекту 5572. І це позиція не лише Альянсу, а й тих, кого він представляє – у першу чергу, американської музичної та кіноіндустрії.
Втім це позиція міжнародної спільноти. А як же українські автори, чимало з яких висловлювались "проти" законопроекту 5572?
Як раз на їхній захист звернулась до Президента з проханням повернути законопроект 5572 український омбудсмен, отримавши моє звернення. Людмила Денисова посилається на негативний висновок щодо законопроекту 5572 Головного юридичного та Головного науково-експертного управлінь Верховної Ради України та пише про недопущення порушення економічних прав авторів.
У публічному полі вже неодноразово згадувалось і акцентувалось! І про корупційні складові законопроекту 5572! І про його замовників та вигодонабувачів. Без жодного сумніву, це не автори пісень і не їх правовласники. Це слуги народу – Потураєв та Санченко, які в дуеті написали свою "лебедину пісню" – стьобний трек на теми конституції та парламентаризму в Україні під назвою "закон 5572". Авторство цієї "нєтлєнкі" і її мотиви (а їх декілька) назавжди будуть закарбовані в розподіленому реєстрі нашої пам'яті. Потураєв попрацював для сім'ї та дружньо лобійованого ним медіахолдингу. Санченко, як непересічний "антикорупціонер", доєднався з абсолютно недвозначною вигодою для власного фестивалю та партнера. Все це під слабо зрежисовану комедію, що "це артисти чубляться". На їх боці необізнаність та небажання депутатів глибше занурюватись в ситуацію і байдужість суспільства до теми, яка є далеко не пріоритетною на даному етапі нашої історії. І хоч все робиться "під шумок", як і багато інших дій "під патронатом" Голови ОП А. Єрмака, зараз на недопущення прийняття цього законопроекту вказує не тільки величезна частина українських творців та правовласників, але й американська творча спільнота. Про порушення прав українських авторів пише Уповноважена з прав людини.
Чи будуть національні інтереси важливішими за особисті депутатські розклади?
Чи почує це Президент, на підписі у якого знаходиться законопроект 5572?
Незабаром побачимо.
P.S. Оптимістичним для мене є те, що ті, кого я закликала про допомогу у своєму попередньому зверненні, мене почули і відгукнулись. Дякую, колеги, що ви є. І що ви не байдужі до того, як розвиватиметься сучасна українська музика. Доки ми разом, надія є.
