Сумні роздуми напередодні голосування за #5572
Мені сумно і соромно читати те, як опоненти по питаннях збору авторської винагороди – мої колеги та друзі, мабуть вже колишні, пишуть про мене.
Що пишуть. Як пишуть.
Все це по-людські дуже принизливо, образливо, неповажно, в найкращих традиціях "пропаганди" північного сусіда – "скабєєва-стайл".
Я вже наслухалась про себе багато подібного звідтам.
Але не віриться, що це в Києві, в Україні, просто зараз і тут.
Спробую просто пояснити всім, хто мене читає, намагається почути та зрозуміти.
Наша суперечка з колегами – про гроші, тому я ніколи не вважала правильним обговорювати це питання публічно.
Організація УААСП, яка претендувала і претендує збирати авторську винагороду у користувачів авторського права – радіо, телебачення, інших медіа, кафе, барів, ресторанів, музичних фестивалів, публічних майданчиків і т.п., на мою точку зору і точку зору величезної кількості моїх колег-правовласників, цілком себе дискредитувала. Дискредитувала своєю історією та діяльністю.
Про це багато сказано і написано.
Є навіть цілий ресурс про це – https://stop-uacrr.org.ua/ і телеграм-канал https://t.me/stop5572
Знову повторювати історію про дивні багатомільйонні борги, постійні невиплати, незрозумілі оборудки з програмним забезпеченням, непрозору історію створення та переписування договорів з державної організації на іншу, не вважаю потрібним повторювати.
Все це викликало у правовласників логічний і серйозний спротив.
І ми вирішили створити нову, абсолютно з чистого аркушу, відкриту для всіх.
Я дійсно витратила багато часу та нервів, пояснюючи тим, від кого залежить доля акредитації подібних організацій, чому УААСП ні в якому разі не може бути акредитованим.
Ніколи того не стидалась і не приховувала. Аргументи – у вільному доступі.
Але це точно не "найгарячіша" тема для української публічної полеміки та політики. Була.
Коли в ній спливли два депутати, що представляють власні інтереси та інтереси бізнесу користувачів музичного продукту – стало зрозуміло і очевидно, що тема із галузевої стає (або вже давно стала) міжгалузевою, а в нас з'являються самопризначені "смотрящі" від партії влади.
А коли з'явився Голова ОП, який вирішив, що він не "завгосп", а людина, яка наділена правом не рахуватись з інтересами цілої індустрії і не тримати власного слова, переступаючи через голови "безправних", політика витіснила і галузеві компроміси, і здоровий ґлузд.
Ось так і "намалювались" патрони наших опонентів (цитую їх стилістику).
Мені приписують бізнес-партнерство з Олегом Долинським.
Якщо бізнес-партнерством називати передачу моїх прав в управління компанії Комп Мьюзік – то його бізнес-партнерами крім мене є ще Джамала, Хардкісс, Тартак, Мед Хедз, Тарас Чубай, Тарас Петриненко, Анатолій Солов'яненко, Микола Мозговий і ще дуже багато яскравих сучасних імен та тих, хто залишив свій безцінний музичний спадок прийдешнім поколінням.
Якщо мається на увазі якесь інше "бізнес-партнерство", то його ніколи не було, і це зловмисна неправда.
В контексті полеміки наших небагаточисельних опонентів завжди називаються лише два імені Долинський і Нікін, і "забуваються" фактично всі найбільші видавці українського музичного ринку, які і закликали нас до боротьби з потенційною новою акредитацією УААСПу та зневажливим ставленням до себе.
А це Бест Мюзік, у яких "бізнес-партнерами" виступають Монатік, Злата Огневич, Володимир Дантес, Таянна, Сергій Бабкін, Олександр Пономарьов, Оторвальд, Без Обмежень, Влад Дарвін, Павло Зібров, Каднай та інші.
Ноти і Банкноти – Ольга Полякова, Джері Хейл та інші
Багато Води – Зіткані, Дао Парк, Вакула і френдс та інші
БК Мастерская – Юко, Константін та інші
Лавіна Мьюзік Паблішинг – Гайтана, П'ятниця та інші
Кондорн Компані – Іван Дорн та інші
ЮЗАВ – Бог Да Нова Музика, МоторРолла, Юлія Лорд, Круть та інші
Меломанія – Бумбокс та інші
Чесна музика – Наталя Могілевська, Віталій Козловський, Мама Ріка, Меловін та інші
Ці автори і виконавці і ще дуже багато інших – довірили своїм видавцям, як я своєму, право керувати своїми правами для збору авторської винагороди.
Вона не хочуть брати участі в жодних боях і просто дали можливість своїм видавцям вирішувати це питання.
А організація на ім'я УААСП наполягає, що так не має бути. Що лише вона претендує на право збору авторської винагороди і платити артистам и авторам напряму "без посередників" має УААСП.
На словах звучить заманливо і обнадійливо.
А насправді організація настільки проблемна і непрозора, що коли видавці намагались зайти на рівних в її склад і розібратись в її діяльності – їм вказали на двері.
Більшості артистів, як і мені, нема часу розбиратись в діяльності і хитрощах контори, у якої постійні борги і невиплати. Для того ми і наймаємо видавців, так званих "паблішерів". Щоб вони відшуковували, де і як використовується наше авторське право і збирали за це авторську винагороду. Ми їм за це платимо процентом від зборів. Осмислено і виважено. Адже для якісної роботи потрібен професійний штат, який автор і виконавець часто собі дозволити особисто не встані.
Ми довіряємо своїм видавцям, тому що працюємо з ними роками, а в моєму випадку майже 20 років.
І у мене нема жодних підстав не довіряти моєму видавцю. А ось не довіряти ГО УААСП підстав настільки багато, що це призвело від слів до дії.
Але я ніколи не дозволяла собі публічно ображати та принижувати свої колег-опонентів.
Я лише борюсь за свої економічні права і свободи. Не маю нічого особистого проти жодного опонента з нашої галузі. І готова, як до дискусії, так і до компромісу.
Я лише вимагаю, щоб мій видавець збирав для мене авторську винагороду і контролював її нарахування без жодних обмежень. І ніхто мені цього не в праві заборонити.
Але я не готова до компромісів з Потураєвим та Санченко. Вони не просто "патронують" УААСП. Вони насправді представляють інтереси користувачів – тих, хто має платити авторську винагороду. Їм не можна дозволяти курувати цю тему, писати лобістські закони, допускати їх вплив на організації колективного управління. За цим я вбачаю не просто лобізм, а відверту і банальну корупцію. Це і є в моєму розумінні використання влади у своїх корисливих інтересах.
Від законопроекту 5572 виграють не автори та правовласники, а користувачі та одна єдина організація УААСП.
Попри те, що я лише голос організації колективного управління "Автори і Видавці", і, будучи її Президентом, не маю ніяких інструментів керівництва нею. Керування організацією виключно колективне.
Мені приписують, як я писала, в кращих традиціях "скабєєва-стайл" – "участь в злочинному угрупуванні".
Ще й "останні 10 років".
Ще й мій "патрон" – Олександр Нікін.
Ще й "наші схеми вражають".
Це могла написати тільки дуже безграмотна людина. І щодо мене. І щодо моєї діяльності. І щодо ситуації в цілому.
Я завжди із самого кінця 90-х боролась з інтелектуальним піратством та проблемами, які це піратство накладало і накладає на імідж України.
Я завжди була послідовна в цьому питанні і ніколи не була задіяна в жодних схемах.
Так я помилково повірила, що якщо ГО УААСП замінить державний ДААСП, то робота стане активнішою і прозорішою. Але коли побачила і зрозуміла, що все сталося навпаки, то одразу припинила брати участь в її роботі. Мене багато разів запрошували прийти на правління, на що я завжди відповідала відмовою. Я не хотіла бути причетною до всього, що там робилось. І мені не вистачало духу сказати своїм друзям, що все чим займається УААСП, м'яко кажучи, недобре.
Я ніколи не була знайома з Олександром Нікіним, "патронат" якого мені "приписала" нездорова уява колег з УААСПу.
Працюючи з моїм видавцем, я була опосередковано швидше його опонентом довгий час.
Навіть коли мої колеги з "АіВ" запросили його бути директором по публічному виконанню, я з ним не мала ні змоги, ні часу познайомитись. Пишу це вже вкотре, але впевнена, що в черговому телеграм-темнику Слуг Народу на кшталт "Карточний домік" або "Тайни Дєпутата", які дають на вечерю почитати Президенту, знову ці наративи з'яляться в унісон с постами голосів УААСПу.
То ж познайомилися ми з Олександром Нікіним на зустрічі в ОП. А до того всі перемовини ми вели з УААСПом взагалі без його участі і участі ОКУАСП, яку Нікін представляє.
Ми ніколи з ним напряму галузево не співпрацювали. Лише через видавця, як і будь-які інші автори і виконавці великих каталогів.
Це щодо "патроната" і "багаторічної діяльності". Фейк (!)
Після конкурсу, акредитації і політичного шоу наших опонентів ми з Олександром опинилися по один бік барикад. Звісно він приймав рішення самостійно, ми самостійно. Але боротися легше спільно. Тим більш, коли вже вилізли депутатські "вуха" Потураєва та Санченка.
Ще раз повторюсь в організації "Автори і Видавці" Олександр Нікін не працював і написав заяву на звільнення одразу після конкурсу на акредитацію. Це знали всі. І учасники нашої спільноти. І наші опоненти. Всі посилання на реєстри, це лише константація того, що було до акредитації. Формальний привід, але ніяк не реальний факт роботи.
Щодо історії хабаря між Санченком і Нікіним лише особисто сам Нікін має прокоментувати ситуацію, що відбулося насправді і чи є справедливими звинувачення.
Повторюсь вкотре, це ніяк не вплине на нашу боротьбу з лобістським проектом Потураєва-Санченка на ім'я ГО УААСП та лобістським законом 5572 з метою цей проект протягнути.
Ми готові боротися і надалі. 2 роки. Більше. Ситуація все одно зміниться. І політично. І персонально. Але автори музики залишаться авторами. І правовласники правовласниками. За будь-якої влади.
І ще. За будь-якого сценарію люди мають залишатися людьми. Принаймні я не планую принижувати та ображати гідність опонентів. Навіть після всього, що пишуть про мене.
За пару років можливо сам інститут ОКУ та паблішингу зміниться незворотньо, і ніхто не буде "сидіти на потоках" і "на проценті". Все знаходитиметься в розподіленому реєстрі на ім'я блокчейн. Не буде ні "смотрящіх" депутатів, ні "рєшал" в кабінетах, ні софта Потураєва.
А виходячи на сцену чи зустрічаючись за її лаштунками або десь в ефірі, комусь буде дуже соромно піднімати очі. Дуже соромно. За все сказане і написане. Вигадане і екзальтоване.
Залишайтесь людьми, будь ласка.
