Юліє Володимирівно, не відкривайте особистий екаунт на Facebook
Нещодавно журналіст "Української Правди" Мустафа Найєм написав, що Юлія Тимошенко пообіцяла йому відкрити персональний екаунт на Facebook і особисто його вести.
Існує міф про те, що сучасний політик обов'язково повинен вести блог і бути особисто присутнім в соціальних мережах. І чим вищий ранг політика, тим ця необхідність нібито зростає.
Коли говорять про це – чомусь посилаються на західний досвід. Хоча жоден з відомих політиків зі світовим ім'ям не веде особисто блог і не має приватного екаунту в соціальних мережах (за виключенням екаунтів в Твітері – але це окрема історія). І причина не в їх відсталості. Наприклад, президента США Обаму важко запідозрити у "відсталості", хоча він не веде блоги і не має свого приватного екаунту у Facebook. Не займався він цим і під час своєї виборчої кампанії.
Соціальні мережі і блогососфера передбачають соціальну взаємодію між людьми, які там присутні. Люди, які мають досвід ведення блогів, знають, що підтримка блогу в живому стані займає не менше години на день: написати, прокоментувати, прочитати. Аналогічна ситуація й з соціальною мережею. Юліє Володимирівно, у вас є лишніх 5-10 годин на тиждень на те, щоб цим займатись?
Якщо сподівання на прес-службу – то читачі досить швидко з'ясують, що записи робить не Тимошенко, і негатив від цього перекриє всі позитиви від заяви про створення особистого екаунту.
З іншого боку, бути присутнім "там, де є люди" – природнє бажанням будь-якого політика. І для цього створюють т.зв. "офіційні представництва". У Facebook для цього є Сторінки (Page) – це не приватний/особистий екаунт політика, а саме представництво. Тут нема записів від першої особи "я думаю, я зроблю, я вимагаю".
Свою сторінку має Обама, Саркозі, Меркель, десятки інших світових лідерів. На Заході нікого не дурять – наповненням контенту Сторінки у Facebook займається прес-служба. А якщо хтось з політиків хоче напряму звернутись до блогерів чи користувачів соцемережі – ніхто не заважає зробити окреме звернення (текстове чи відео).
Повертаючись до приватного екаунта у Facebook, слід пам'ятати, що в цій соцмережі є обмеження на 5000 друзів. Тобто можна мати лише 5000 людей, які стали взаємним другом з вами. Думаю, ви, Юліє Володимирівно, швидко наберете 5000, а що далі? Ймовірність того, що людина, яка не є вашим другом у Facebook, побачить ваші записи – досить низька. Така внутрішня механіка цієї соцмережі.
Офіційна Сторінка не має таких обмежень. Наприклад, в Обами мільйони людей, які змогли "приєднатись" до нього, в Саркозі сотні тисяч, в Меркель – десятки тисяч.
Також треба зважати на те, що для політика вхід в соціальні медіа значно дешевший, ніж вихід. Завести екаунт, зробити кілька записів – це не складно. Складно підтримувати далі (ми ж говоримо про те, що політик сам веде записи. так?). Але гірше, коли через 2 місяці/півроку виявляється, що політик взагалі припинив робити будь-які записи.
То ж, Юліє Володимирівно, варто ще раз подумати, чи потрібен вам персональний екаунт на Facebook, який ви будете вести особисто.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
