ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ, ВИ НЕ ПРАВІ
Учора Президент заветував Законопроект N4689, прийнятий ВР ще на початку літа.
Це той, який дозволяє солдатам, які першими кинулися у бій на захист Батьківщини, – після 30 місяців служби – нарешті переукласти або розірвати свої контракти.
Без змін, що є у Законопроекті, вони будуть служити до завершення "особливого періоду", як його називає Президент, або до завершення – війни – як її називаємо ми.
Фактично, ці військовослужбовці стали заручниками в армії, їх товариші приходять, служать і йдуть, у них контракти на 6-12-18 місяців, а ці хлопці – не мають права переукласти контракт та побачити нарешті своїх рідних.
Само собою, бойового духу хлопцям, армії, чи престижу збройним силам – це аж ніяк не додає.
Кажете, права людини? Кажете, не можна дискримінувати різних військовослужбовців за часом їх вступу на службу? Ні, не чули.
Очевидно, пан Президент не бачить у цьому жодної проблеми.
А я, мої колеги-співавтори Законопроекту з фракції Батьківщина, з Комітету безпеки та оборони і представники різних-різних фракцій – бачимо.
Колеги, не буду довго розказувати, як боляче готувався цей проект з волонтерами, Міністерством Оборони, ГенШтабом, Юридичною Сотнею, як допрацьовувався у Комітеті, як погоджувався, які ми були раді, що Комітет його фахово розглянув та підтримав...
Потім було голосування за основу та вцілому одразу, потім – поправка з голосу колеги-співавтора з Самопомічі, яка зупинила підписання Законопроекту на все літо.
Потім пан Вінник подав Постанову про скасування результатів голосування. Потім був Регламентний Комітет, що цю Постанову вивчав...
А хлопці на фронті – чекали.
- – -
12 вересня нарешті Голова ВР підписав Законопроект та направив на підпис Президенту.
Ми були впевнені, що у найгіршому випадку Президент поверне проект зі своїм зауваженням щодо скасування непогодженої з МОУ правки пана Пастуха, але точно ніяк не очікували, що він – просто поверне проект БЕЗ зауважень і запропонує ВІДХИЛИТИ повністю.
Отже, вето.
Що означає, що треба 300 голосів для його подолання у Раді. Це – з нашою імітацією коаліції та кишеньковою фракцією Президента – нереально.
Це означає, що хлопці й надалі будуть писати мені, телефонувати волонтерам, і знову не знають, чи попадуть після 30 місяців служби додому хоча б на Різдво.
Отака коротка історія, як ми півроку намагалися знайти консенсус та вирішити болючу проблему, а Президент одним рішенням все повернув – на точку нуль. На початок.
- – -
Соромно перед хлопцями. Важко відповідати на іх листи та дзвінки, коли й сказати немає чого.
Пане Президенте, чому Ви не пропонуєте шлях вирішення проблеми?
Чому ветуєте таку можливість?!
Українці не раз демонстрували, що готові захищати Україну та вмирати за її незалежність. І вони мають право вирішувати, як і коли переукладати свої контракти та службу в армії.
Своїм рішенням щодо позбавлення їх цього вибору і закріпленням безстрокового "кріпацтва" в армії – Ви, як Президент, не лише принижуєте гідність наших військовослужбовців, але й підриваєте обороноздатність армії.
Я мушу нагадати пану Президенту, що самі ці військовослужбовці були першими, хто дав мандат довіри новій владі, базуючись виключно на майбутніх і можливих її результатах.
А тепер вони просять у нас з вами зворотній мандат довіри – але його немає.
Свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України вони виконали і продовжують виконувати, і, я переконана, будуть виконувати, а ось за Вами та за державою перед ними – борг.
- – -
...Кажете, мітинги під Адміністрацією Президента – це розхитування ситуації...?
Якщо Президент не чує та не бачить цієї проблеми у нашій армії – то, з усією повагою, ми цю проблему бачимо і будемо боротися за її вирішення.
І так це не залишимо.
У питаннях обороноздатності у Парламенті не було опозиції чи коаліції, ми були єдині. І тому:
Я закликаю тих своїх колег з різних фракцій, які знають добре ці "довічні" контракти та спілкуються з військовослужбовцями – до зважених рішень та здорового глузду!
Закликаю не відхиляти Законопроект, а повернути його до Комітету, де ми зможемо швидко його допрацювати та знайти рішення.
Інакше – будемо змушені починати спочатку і втратимо ще півроку.
