"Американці не підтримають тих, хто виборює незалежність..."
"Американці не підтримають тих, хто виборює незалежність, щоб змінити далеку тиранію – на місцевий деспотизм. Вони не допомагатимуть тим, хто проголошує самовбивчий націоналізм, який базується на національній ненависті.[...]
Усі прояви націоналізму не пройдуть, [...] Українці мають схаменутись, повернутись в лоно демократії й стати не незалежною державою, а федеративним округом", -
це слова Президента США Джорджа Буша, виголошені перед Парламентом України в серпні 1991 року.
Буш приїхав вести переговори з росіянами та закликати Україну "не думати навіть про незалежність" і "повернутися в лоно союзу".
"Незалежність абсолютно неможлива", – казали нам. Наче в перший раз 🙂
Через три тижні – був проголошений Акт незалежності України, а Радянський Союз розпався.
Пізніше вже The New York Times назве цю промову "найгіршою промовою Президента за всю історію Америки".
Уже очевидно, що тепер у неї є серйозні конкуренти за таке почесне звання)
-
Україна свою незалежність отримала не через позицію друзів, а всупереч їй.
І завдяки – лише власній стійкості, силі воли, сміливості й впертості.
Те ж саме було з Майданом. Коли нас вмовляли домовитись з Януковичем.
Це повторилося і 3 роки назад, коли Зеленському наполегливо радили покинути Київ всі наші найближчі союзники.
Так само радили це тоді нам, депутатам. І готували засідання Парламенту спочатку у Вінниці, потім у Львові, потім – у Варшаві.
"Київ за три дні", – була мантра не лише Путіна, а й наших найближчих друзів.
Не забувайте про це.
-
Усе сталося не так, бо ми не прийняли цю "допомогу" і не погодились на капітуляцію.
На наш з вами час припав не один і не два моменти істини для країни та нації – щодня нам доводиться відстоювати незалежність та робити вибір здатися чи ні – перед лицем зла, зневіри, робити цей вибір під тиском з різних сторін.
Згода жертви – велика річ.
Якщо жертва не погоджується на своє власне розтерзання – то вона з позиції жертви – раптом стає бійцем.
Парадоксально, але для капітуляції треба добровільна згода жертви.
Путін може вбивати нас щоночі й руйнувати наші міста, але лише наша добровільна згода на капітуляцію може дати йому перемогу.
Президент Трамп може відмовити нам у допомозі, і ображати нас та нашого Президента в кожному пості, але він потребує нашої добровільної згоди здати наші інтереси.
Президент Володимир Зеленський відмовився від імені всіх нас погоджуватися на капітуляцію 3 роки назад, і цим зламав сценарій.
Ми відмовились здаватися і цим врятували себе.
На сьогодні від нас вимагають погодитися на вибори в час повномасштабної війни, і якісь сумнівні виплати на 500 мільярдів, інакше – що?
Чим ще нас суттєво можна залякати?
Лише наша згода – може наблизити нас до програшу.
"Ми відстоюємо права України тому, що знаємо, що ми праві", – відповів журналістам Зеленський.
Дякую Президенту за позицію, принциповість і характер. І тоді, у найважчі дні, і зараз.
Така вже, мабуть, непроста доля і карма України: маємо наново й наново вбивати в собі жертву і відбивати атаки, і виборювати незалежність та місце за столом геополітичних інтересів знову й знову.
Думала, за 3 останні роки світ усвідомив, що наказати нам підкоритися – не вийде. І що ми не "жертва", а "боєць".
Якщо ми не здалися в найтемнішу ніч, – то не прогнемось і зараз.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
