СМІЛА. МОРАТОРІЙ НА РОЗУМ (с).
Два дні намагалася вловити думку, що ж мені нагадує ситуація у Смілі...
22 міста без опалення. Міста, які замерзають.
Найдорожче. Вугілля. У світі.
Монополіст, безконтрольний, жорстокий, безвідповідальний, бо криша у нього – сам Президент і Парламент.
Ротердам+ за формою, яку ніхто ніколи не бачив. І коли всі знають, що Ротердаму у формулі немає.
Мільярди доларів, викачаних, як кров, із помираючого тіла останнього малого і середнього бізнесу, людей, які стають біднішими і тікають з країни, економіки, яка не розвивається.
Послуги, які не надаються.
Коли 6 місяців без гарячої води – і платиш лише більше. Коли інфраструктура застаріла, труби лопають під асфальтом столиці, а жодної копійки викачаних за непрозорі тарифи мільярдів, у розвиток не вкладається...
Президент країни, який стукає по столу і кричить "зірвати пломби"... Повний непрофесіоналізм, "свої рошенівські люди" на посадах, замість тих, хто вміє працювати та думати..., підміна логіки та реальності – фейковим патріотизмом...
"Коли винні попередники 10 років назад", винна Росія, винна погода..., зате є "віра, мова, армія", розвалене державне управління і 144 реформи...", і ніхто не бажає бачити причинно-наслідковий зв'язків.
...Катастрофи зазвичай уважають результатом абсолютної випадковості..., але це завжди – результат системи, багатьох дій її очільників, гвинтиків, рішень, помилок, логічних зав'язків... цілої системи рішень, потисків рук, нічних зустрічей, потоків грошей, корупційних схем та сум усіх неправильних політик за роки.
___
Нарешті, сьогодні усвідомила, що ж кричить до мене і крутиться у голові. Мені знадобилося 7 хвилин, щоб знайти це – Розділ VII, книга друга, "МОРАТОРІЙ НА РОЗУМ":
"...Хочеш зашкодити найважливішим державним планам через тунель? Скажи своєму машиністові, що я повинен бути в Сан-Франциско до вечора, а він повинен мене туди відвезти!
- Як?
- Це ваша робота, а не моя!
- Це неможливо зробити.
- Тоді знайдіть спосіб, чорт би вас забрав!"
"...Думаєш, я дозволю твоїм жалюгідним технологічним проблемам завадити вирішальним суспільним справам? Ти хоча б знаєш, хто я? Скажи машиністові, щоб їхав, якщо він цінує свою роботу!"
"...Багато років тому, в коледжі, його навчили, що найефективніша спонука до дій – це страх."
"...Зробіть щось! – верещав Таґґарт. – Мені байдуже, що! Це ваша робота, а не моя; переконайтеся, що цей потяг таки поїде!
Коли моя сестра керувала, то мене, принаймні, не будили посеред ночі через кожний зламаний гвинтик на відрізку Айова – Колорадо!"
"...Диспетчер у Сілвер-Спрінґс був спантеличений наказом, який довелося передати Дейву Мітчаму, але той зрозумів. Він знав, що жоден залізничний наказ не віддають у таких формулюваннях, як "надай паротяг пасажирові"; він знав, що вся ця справа – показова, і здогадувався, яку саме виставу зараз ставлять, а тому, усвідомивши, кого тут призначено на роль цапа-відбувайла, вкрився холодним потом."
"...Дейв Мітчам нічого не знав про філософію закону.
Зате він чудово розумів: якщо суд не зв'язаний жодними правилами, то не зв'язаний він і жодними фактами, а тоді ключовим стає не правосуддя, а людський чинник, і доля людини залежить не від того, що вона скоїла або не скоїла, а від того, з ким вона знайома або не знайома."
"...Начальник служби руху йшов, дивлячись собі під ноги.
Сьогодні жодних здібностей ніхто вже не потребував.
Були часи, коли від нього вимагали докладати найбільших зусиль, – і відповідно до цього й винагороджували.
Сьогодні, якби він спробував діяти згідно з власним сумлінням, на нього чекало б лише – покарання."
"...Начальник станції у Вінстоні здригнувся, побачивши наказ, але він не належав до людей, які сперечаються з владою.
Він подумав: а може, тунель не такий уже й небезпечний, як здавалось. І сказав собі, що найкраща можлива політика сьогодні – не думати."
"...Машиніст якусь мить стояв, дивлячись на папірець, а потім кинув його і сказав:
- Я не буду цього робити. І якщо вже доходить до того, що залізниця видає такі накази, то я на неї більше не працюватиму. Можете записати, що я звільнився.
- Але ви не можете звільнитися! – закричав начальник станції. – Вони вас за це арештують!
- Якщо знайдуть, – відповів машиніст і вийшов зі станції у безмежну темряву гірської ночі."
"...Катастрофи зазвичай уважають результатом абсолютної випадковості, й негайно знайшлися люди, які стверджували, що пасажири "Комети" були невинні, що вони не несли відповідальності за те, що з ними сталося."
"...Коли потяг в'їхав у тунель, полум'я Смолоскипа Ваятта було останнє, що вони побачили на землі."
___
Час спливає.
Більше інформації в моєму телеграм-каналі: t.me/XrumMP
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
