Про нові, старі та власні обличчя
Історії з мого ранку: про нові, старі і власні обличчя;)
Сьогодні мала круту можливість виступити та поспілкуватись з майже 400-ми переможцями освітніх стипендіальних програм Фонду Віктора Пінчука "Всесвітні студії / WorldWideStudies" та " Завтра.UA"
А до свого виступу неочікувано потрапила на частинку виступу пана Гройсмана перед молоддю та студентами, які виграли стипендії "Завтра.UA".
Це була неймовірно цікава дискусія.
Пан Гройсман обурювався несправедливим розподілом на старі та нові обличчя в українській політиці. Із напором переконував молодь у своїй власній новизні, перераховував досягнення.
Потім запитав в аудиторії чи хтось вважає, що він старе обличчя?
Студенти дружньо підняли руки)
Тут в кінці кінців зібралися сміливі та мотивовані молоді люди. Тоді він витягнув на сцену 5 хлопців, які руки підняли, і почав їх мучити) і переконувати, що він таки новий)
А коли вже "пішов на дно" в аргументах, вирішив потягли за собою і мене) розказавши, що он, сидить Альона Шкрум, яка прийшла у Парламент "в той самий рік, в який прийшов і я, вона ж – нова, але в команді Тимошенко".
"Хіба вона старе обличчя?".
Коротше, було фан)
Що я вам скажу, друзі, розумієте, запит на нових політиків – це зовсім не про вік, і не про оновлену чудову фізичну форму, не про слова, і навіть не про піар-акції їзди на велосипедах чи хоч на моно-колесах, це – про нові підходи до політики, нові ідеї та нові вчинки.
Про політику результатів, без сакральності, без пафосу, без високопарних фраз, а з посмішкою та бажанням швидких змін у країні та комфортної країни для цих молодих людей і для себе.
Мені от взагалі не страшно бути умовно "старою" у своєму політичному досвіді.
Бо я знаю, що я нова у підходах, роботі, ідеях та методах)
І більше того, я щаслива, що це знають і люди навколо мене, і молодь в аудиторії – тому мені легко з ними, і тому ми сьогодні багато сміялись разом, і наді мною теж)
А вся інша дискусія про нові-старі – це політична технологія.
Стара, до речі, як саме розділення країни за методичками Януковича та Порошенка)
Та нічого, прорвемося)
Головне, що оці молоді хлопці та дівчата – вже зовсім інші, вони сміливіші від нас, вони кмітливіші, вони повністю позбавленні почуття якоїсь дурної радянської сакралізації влади, вони не бояться задавати незручні питання Прем'єр-міністру чи хоч Президенту, вони сміються над ними, якщо їх слова смішні, і коли ті заслуговують на "facepalm", і вони точно будуть успішнішими, ніж ми, коли за пару років, хай за 5 чи 7 – будуть брати владу у свої руки)
І це круто!
І це дуже надихає)
Дякую за цей неймовірний ранок!
Вони – надихають мене поспішати, хочеться встигнути якомога більше, щоб показати їм швидкий результат і нові можливості тут, в Україні, а не за кордоном, куди їх вже кличуть..., і показали, що справді політика може бути іншою..., і хай у майбутньому їм буде легше, ніж нам)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
