Про корисний страх і здоровий глузд
Мене щиро лякає, що ми – боїмося не достатньо.
У нас – надвисокий поріг страху, у нас проблема з освітою та усвідомленням фактів, проблема з виконанням законів, проблема з довірою до представників влади.
Все це в час світової пандемії – означає, що люди не достримуються карантину, навіть якщо тільки що повернулися з Італії, і що вірус буде розповсюджуватися в рази швидше, ніж ми здатні будемо лікувати хворих.
Юрій Романенко цитує типовий український пост з Фейсбуку:
"Новини з Тернопільщини: Збирали голів сільрад, утворили штаби, взяли на облік всіх, хто повернувся з Польщі, Німеччини, інших країн, їм повідомили про самоізоляцію. Вони не особливо виконують, а поліція не має бензину, щоб постійно їздити і контролювати. Може б сусідів підключити, але трохи небезпечно. Для усіх.
Збирали священників, давали їм інструкції, як зменшити контакти, але церква не зачинена".
Отримую таких повідомлень/дзвінків з органів місцевого самоврядування – багато.
З усього цього роблю висновок, що – налякані ми недостатньо.
Ось ще реакція на карантин та зупинку громадського транспорту в Києві у ФБ:
"Приберіть всі заборони! Це узурпація влади!
Треба захистити бізнес! На відпустці за власний рахунок без працюючого бізнесу довго не протягнеш!"
Інколи, друзі, треба обирати.
Знаєте, коли ще довго не протягнеш?
Коли на робочому місті захворієш і помреш. Крапка.
Здається, нам все ще не доходять прості речі. Ні цифри, ні статистика, ні страшні картинки з Китаю чи Італії. Нічого.
Відкриті Торгівельні центри – тисячі людей кожну годину. Ліфти, співробітники, продавці, дотики до речей та перил. Відкриті кіоски та кафе – сотні клієнтів кожен день.
Як ще вам пояснити, розкажіть?
Англія теж на початку пандемії вирішила рятувати економіку і дати людям "перехворіти".
А потім епідеміологи зробили під цю теорію математичну модель і порахували, що у випадку, якщо жодних заходів протидії коронавірусу у Великобританії не буде проведено, – може померти мінімум 510 тисяч людей.
Від таких даних англійці, звісно, офігели, і тепер йдуть шляхом карантину за закриття кафе й пабів.
Голова Демократичної партії Італії пан Цінгаретті 27 лютого закликав італійців "не боятися!", "не зраджувати традиціям!", а "піти випити аперитив, каву та з'їсти піцу", бо "економіка має бути сильнішою за страх". І додав до посту своє фото в барі з друзями.
Так приблизно італійці проігнорували перший карантин, і отримали більше смертей, ніж у Китаї.
В Італії вчора – за один день біля 800 померлих.
Зараження у нас – буде швидшим, ніж в Італії, бо кожного дня в країну ще повертаються тисячі та десятки тисяч заробітчан та туристів. З Італії в тому числі.
...У місті Бергамо вже немає де зберігати трупи. Переповнені крематорії. Трупи вивозять військові вантажівки. Бачили фото? Попрощатися з померлою людиною теж не дозволено. Погугліть.
Потім візьміть на себе відповідальність за потенційно померлих наших громадян БЕЗ карантину та жорсткий обмежень пересування. Без скорочення кількості людських контактів. А потім поговоримо.
А, і, до речі.
Ще 31 січня (!) РНБО радила уряду Гончарука – обмежити експорт та реекспорт медичної продукції, особливо масок та захисних костюмів.
Цього листа банально проігнорували. Прийняли усвідомлене рішення "захистити бізнес".
Тепер – маємо наші маски експортованими по світу, поки у нас їх немає у достатній кількості, і маємо смерті людей, яких, можливо, початкова наявність у нас масок та костюмів, могла б врятувати.
Політика – це не гра. А країна – не "стартап".
Інколи треба брати відповідальність за жорсткі дії. Сподіваюсь, тепер нарешті це всім очевидно.
Всім – розуму, здоров'я, сил. Та залишайтеся удома.
Дякую.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
