Наша історія. З Днем Перемоги над нацизмом! З Днем пам'яті та примирення!
Друзі, з Днем Перемоги над нацизмом! І з Днем пам'яті та примирення теж!
Українці зробили величезний вклад у те, щоб завершити цю страшну Другу світову війну. Українці занадто добре знають і пам'ятають ще, чого коштувала перемога над нацизмом у війні... Скільки ми втратили людей, скільки болю пережили, скільки покоління цей біль несли і несуть у собі.
...Друзі, давайте не розділяти країну, давайте трохи більше людяності та розуму в ці дні. Давайте більше терпимості.
Трохи більше розуміння того, що ми в країні – різні. Хтось святкує 9 травня, і для старших людей особливо – це надважливий день. Хтось святкує 8 травня і вважає 9 – прототипом СРСР.
Хтось дивиться радянські фільми в цей день, і це нормально, хтось наспівує марш Січових стрільців, як мій чоловік зранку. І це теж нормально.
Хтось хоче випити з побратимами стопку горілочки, а хтось – запалити свічку пам'яті, а хтось – зробить і те, і інше. І це О'кей)
Друзі, ми різні, і, скажу вам по секрету, немає жодної країни з населенням за 10 млн – де нація не пройшла схожі подібні історії та дискусії. І де, на жаль, політики не використовували ці дискусію для своїх ганебних декількох політичних балів.
Такі політики, мета яких заробити трохи електрату на розділення країни та на нашому болі – з обох сторін – завжди кануть у лєту.
Уявіть лише, як знаходили спільну історію такі країни, як США – де окрім війни за незалежність була ще громадянська війна, а розбіжності між штатами здавалися непримеримими; як об'єднувалися в єдину нації з інколи різними поглядами, піснями та героями Іспанія та інші європейські країни.
Це наша історія теж. Ми різні. Але ми добровільно та свідомо вирішили всі жити разом.
Вирішили більше ніж 91% відстоками населення!
Ми вирішили, що хочемо жити разом, хочемо бути однією краіною. Готові на те, щоб наші податки, заплачені у Києві чи Донбасі чи на Львівщині – йшли на оплату пенсій бабусям інших областей, де в серцях у бабусь та дідусів можуть бути інші герої.
Але спільного у нас в тисячу разів більше. Це означає лише – що ми – велика неймовірна сильна країна.
Насправді ці дві дати – це і є наша спільна дата примирення і порозуміння.
День примирення 8 травня – був встановлений у 2015 році Порошенком (і це було правильно) –
в річницю капітуляції нацистської Німеччини. Так само, офіційне свято перемоги над нацизмом відзначається у Європі 8 травня.
День перемоги над нацизмом 9 травня – був встановлений офіційно теж Петром Порошенком у 2016 році (тому мене бісить своїм ліцемірством критика зараз порохоботів по відношенню до Спікера чи інших політиків, які привітали зі святом країну. Зупиніться).
Тоді в 2016 році ми абсолютно вірно, на мій погляд, перейменували символічно в законодавстві "Велику вітчизняну війну" – на "Другу світову війну". Бо це важливо для нашого спільного майбутнього. Але це це стирає нашу історію та наше минуле.
У нашої нації і країни – непроста історія.
Як і у більшості інших держав світу. Її не змінити – і історію УРСР не стерти з нашоі пам'яті, і Голодомор ніколи не стерти, і війну 1939-1945 року, і війну 2014 – яка триває і сьогодні.
Все це – частина нашого генетичного коду. І різні візерунки на вишиванках різних областей, але одночасно і такі сході, і такі прекрасні...
І різні напіви схожих мелодії, і однаковий український суржик – у моєї бабусі Дніпропетровської області і в селах Одеської області – колись мене це вразило та розчулило до сліз.
Ці дні – 8 і 9 травня – це дні пам'яті та поваги, це дні взаєморозуміння та спільного майбутнього.
Любові вам. І весни. І перемог нам усім) Найбільші та найважливі перемоги – це перемоги над поганим у самих собі. Перемоги добра та любові.
Ми – нація, яка вміє кохати, вміє співчувати, вміє об'єднувати, а не розділяти... а тому все у нас вийде!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
