31 травня 2021, 16:37

Коростишів "Без ярликів": польові щоденники

➡ Із колегами-депутатами в рамках неформального міжфракційного об'єднання "Без ярликів" (так, і таке є!) відвідали "місто каменярів" – Коростишів Житомирської області.

Хоча, звісно, "місто каменярів" – це теж ярлик, проти яких ми як раз і виступаємо.

Бо місто виявилося в тисячу разів більше, ніж про вироби з каміння, їх успішний експорт, робочі місця чи проблеми у цій сфері. Були абсолютно різні, але дуже цікаві зустрічі.

Як ковток свіжого повітря (і чудової сонячної погоди) серед нескінченного дощу й карантину. Бо часто після локдаунів і карантинних періодів ви не поміачаєте свого справжнього потенціалу. Але ми бачимо.

Тож детальніше про поїздку:

🔻 Спілкувалися із громадами з 11 сіл, до яких до сих пір немає нормальної дороги. А шлях у 6 км для швидкої або шкільного автобуса займає 1,5 години (!).

"Привіт децентралізації". Люди говорять про цю проблему декілька років, і готові вже на найбільш радикальні кроки.

Будемо із цим розбиратися.

🔻 Зустрічалися з місцевими жителями с. Стрижівка, де незаконно намагаються відновити видобуток піску на кар'єрі.

Якщо це станеться, жителі села повністю залишаться без води в оселях.

🔻 Дуже цікава, особисто для мене, зустріч стосовно брендингу центрального парку міста Коростишів, і можливості зробити з нього та околиць супермагніт для центральної України.

Історія про туризм та реальні проекти, у яких, сподіваюсь, зможемо допомогти.

🔻 Побачили з колегами неконтрольоване і стихійне звалище пульпи та буту.

Бачу таке вперше в житті. Навіть слів таких не чула.

🔹 Пульпа – це суміш твердих частинок і рідини, яка з'являється під час нарізання граніту – така собі незрозуміла подоба до глини та дрібних відходів каміння.

🔹 А бут – великі шматки породи каміння неправильної форми, які не можна використовувати.

І ось – величезні простори, де у тонах сміття важко розгледіти хоча б якесь життя.

Відчуття, ніби там все перетворюється лише на напівмарсіанський бруд. А пульпа стає своєрідним болотом під час дощу, і марсіанською пустелею під сонцем.

Мабуть, чудова декорація для Burning man під Києвом, але от тільки це реальність, а не декорація. Дерева й трава тут вже не росте. Сміття та пульпи стає кожного місяця більше й більше. Таке видовище вражає дуже глибоко й сильно.

➡ Та на питання: "Що робити з неконтрольованим звалищем?" – просто відповіді немає.

Адже практично всі підприємства у Коростишеві, які займаються видобутком граніту, пульпу просто відвозять на окраїни міста. Через це й утворились стихійні звалища.

Плюс цей процес ніхто не контролює, і офіційно відведених місць для вивезення відходів немає.

Проблема залежить:

🔹 і від встановлення меж міста Коростишів (бо хто відповідальний?);

🔹 і від того, що підприємцям, які на сьогодні виробляють продукти на експорт, просто немає куди звозити залишики тієї ж пульпи (хоч вони і готові часто платити за це);

🔹 і від того, що в нас немає жодної програми та підтримки для переробки пульпи, яка залишається на землі, як відходи, замість буде переробленою.

Єдине підприємство у місті, яке повторно видобуває воду з пульпи (наскільки нам відомо), – це "Гран Мік". Інші – викидають пульпу на звалище. Будемо розбиратись із цією історію.

🔻 По закінченню поїздки – мали змогу зустрітись із представниками місцевих органів влади з різних партій та міським головою Коростишева Іваном Коханом.

⏬ Більш детально про проблеми та ініціативи громади, які візьмемо під свій контроль, додатково напишу згодом.

Трохи про "Без ярликів":

Це достатньо непублічна (поки) міжфракційна ініціатива з депутатами з різних комітетів, направлена на вирішення конкретних і болючих проблем для невеликих українських міст (із населенням близько 25-30 тис. людей).

Бо дуже часто можновладці просто не доїжджають до таких міст як, наприклад, Коростишів.

І ще – наш підхід до вибору міст для роботи – відсутність персональних зацікавленостей. Жодне з запланованих міст – не є виборчим округом жодного з депутатів об'єднання. І це принципово.

➡ До речі, ідея сформувалася ще до початку карантину і була дуже простою: потрібно не лише підтримувати ініціативи одне одного у ВР, а й відвідувати невеличкі міста до 35 тис. жителів у різних областях, де ми можемо спілкуватися без політики (бо ми з різних фракцій), але для досягнення конкретного результату.

Тільки сміливі знають, як працювати в команді. Поки дуже зайшло)

#nolabels #українськийінтерес #безярликів

📲 Нагадую, що більше й оперативніше пишу у своєму телеграм-каналі. Долучайтесь!

powered by lun.ua

ПРО НАЙГІРШЕ В НАС

Друзі, ми знову повертаємось в якусь жахливу воронку ненависті. Айн Ренд колись писала "Про найкраще в нас", пам'ятаєте? А я – хочу поговорити "Про найгірше в нас"...

Про інстинкти стаї, комсомол та Разумкова

➡ Ця показова порка Разумкова – це просто огидно. Сама відставка була передбачуваною, а от те, як вона відбувалася – ні. Доповідач риторично на виступі питає сам себе, чи зможемо ми після цієї процедури залишитись людьми? Очевидно, – ні...

Серіал must go on: закон про олігархів

➡ Учора "Слуги народу" так спішили голоснути закон про олігархів без обговорення та з порушенням усіх процедур регламенту під приліт літака Зеленського, – що переграли самі себе...

Про дорослішання країни, індустріальні парки та вміння захищати себе

290 голосів за закон про індустріальні парки! Вітаю нас! 👍 Вітаю всіх, хто працював останні 10 років, щоб це рішення нарешті стало можливим...

Мій Крим

Мені років 8-10, я в сукні у білий та червоний горошок, на колінах у мене – їжачок. Ми тільки що його погодували і забрали на руки. Я ходила з ним, здається, цілий день (дуже обережно носила, чесне слово)...

30 років. Про характер нації

30 років – за паспортом. Насправді, на декілька сотень більше, і тисяча років історії, традицій та гартування характеру. 30 – для людини вже достатньо, щоб визначитись, ким же я таки хочу бути, коли виросту, але для країни – очевидно, ні) Для країни цей вік – ще дещо підлітковий, по відчуттю десь між 17 та 19 роками...