Зустріч у Мюнхені, візит Байдена в Україну, допомога США
Два дні назад зустрічалися нашою делегацією – з делегацією США, конгресвумен Мікі Шерілл, колишньою військовою, пілотом гелікоптеру військово-морських сил США, екс-спікеркою Конгресу Ненсі Пелосі на Мюнхенській безпековій конференції, а сьогодні – Президент США Джо Байден у Києві.
➡ Це перший за останні 15 років – візит Президента США в Україну, бо останній був ще за часів Джордж Буша.
▫ Цей візит не просто символічний для нас, не просто показує єдність боротьби проти Путіна, але і ламає всі шаблони, можливості і правила міжнародної політики, ще раз підтверджує, що політика назавжди змінилась і роль Президента Зеленського у цьому величезна.
▫ Байден був першим, хто зателефонував до Президента Зеленського 24 лютого, із початку повномасштабного вторгнення.
І на річницю війни – приїхав до Києва не лише підтримати особисто й символічно, але і привіз із собою рішення про додаткову фінансову допомогу і, звісно, додаткову зброю.
➡ Сьогодні ж у Києві – Джо Байден пообіцяв українцям близько 700 танків, тисячі одиниць броньованої техніки, 1000 артилерійських систем, понад 2 мільйони артилерійських снарядів, понад 50 РСЗВ і систем ППО.
Цього року на Мюнхенській конференції з безпеки була найбільша в історії американська делегація конгресменів, сенаторів, військових – за 65 людей.
Мали із ними зустріч – нашою делегацією на чолі зі спікером українського парламенту Стефанчуком. Говорили з американцями про поставки в Україну зброї, танків, і – передачу винищувачів F-16.
➡ Головні "тези" з Мюнхенської конференції з безпеки:
1. Зброя
2. Швидкість
3. Перемога України – яка вона має бути?
4. Поразка Росії – яка вона має бути?
За рік війни ми нарешті добили, як могли, розуміння і важливість пункту 1.
Шлях до миру – йде лише через перший пункт.
Другий – на підході.
До четвертого пункту світ так поки і не дійшов, і боїться його, як вогню. Нічого, ці розмови тепер відбуваються.
Спочатку, як і всі, зі слів "неможливо" і відмов обговорювати, потім кулуарно і з запереченнями, потім публічно.
➡ 1 – ЗБРОЯ
Шлях, який ми пройшли з вами:
Перші три місяці війни ми були змушені відповідати на постійні тези журналістів і партнерів, що вони НЕ можуть дати нам чомусь наступальну зброю, а ЛИШЕ захисну.
Ми ж пояснювали, що для України, на яку напали і де вбивають цивільних, уся зброя зараз – захисна. Бо ми ЗАХИЩАЄМОСЬ. Наче так просто, але це тривало місяцями.
Тепер, слава Богу, ця історія зникла.
Нам дають зброю. Та в недостатній кількості і недостатньо швидко.
Ми очікуємо, що наступні рішення про надання зброї будуть набагато швидшими та виконуватимуться ефективніше.
➡ 2 – ШВИДКІСТЬ
Час грає проти нас. Рік війни – це забагато.
Усі ці ріщення про реекспорт зброї, які займають місяці, про танки, перекидання відповідальності, як діти м'ячик, від США – до Німеччини, від Шольца – до Пентагона і назад – це коштувало нам забагато життів.
Якби світ діяв швидше і рішучіше, в одному темпі з нами, ми б уже могли святкувати не річницю того, що "ми вистояли", а перемогу.
Упевнена, що цей рік має стати роком перемоги.
➡ 3 – ПЕРЕМОГА УКРАІНИ
Що таке "перемога" – ми теж рік дискутуємо з нашими міжнародними друзями і партнерами.
Світ починає повільно, але усвідомлювати, що перемога України неможлива БЕЗ повної і тотальної поразки Росії.
Це слово "поразка" лякало партнерів, вони його говорили пошепки. Тепер Президенти Байден та Макрон говорять це вголос.
Та рік смертей українців – це неприпустимо багато для осмислення базових речей.
Світ має прискоритись. Винирнути нарешті зі свого сну та відкидання реальності.
Сидиш за столом із ними, і розумієш, що вас розділяє не накритий стіл, а різні всесвіти.
Ми – живемо в іншому темпі і іншій реальності, в іншій парадигмі.
Вони ж лише інколи випливають до нас зі сну, наче розплющують очі на декілька днів, а потім знову зникають. І часто обирають і далі обманюватися. Не всі, звісно, але неприпустимо багато з них.
Що для нас перемога?
Перемога – це:
▫ Відновлення кордонів України 1991 року.
▫ Відповідальність Путіна та всього російського керівництва за злочин агресії, за військові злочини та злочини проти людяності.
▫ Репарації і компенсації з Росії на відновлення, які будуть тривати роками, відбудова України.
▫ + Публічне каяття та вибачення нового керівництва Росії та її громадян, які цю війну підтримували, як це було після нацистської Німеччини.
Лише це буде перемогою України, здорового глузду та міжнародного права.
Усі інші варіанти перемоги чи напівперемоги:
- від заморожених конфліктів, які нам пропонують (уже було, від Мінська 1 і 2, більше цього не буде);
- до переговорів, (які пропонують вже менше, але настирливо питають коли ж);
- до звільнення лише частин територій (бо за словами "до відновлення кордонів 91 року обов'язково завжди йде питання "і Крим?". І ти, як ідіот, не можеш зрозуміти, у чому питання. "Звісно, і Крим").
Усі ці варіанти – це не перемога, а поразка, яка буде передвісником глобальної катастрофи, бо стане прикладом для всіх інших диктаторів у світі, для Ірану, Північної Кореї, Південної Африки, Сирії і окремим знаком для Китаю.
Прикладом, що так можна, що можна розв'язати війну, вбити сотні тисяч людей, дітей, жінок, бомбити дитячі садочки та лікарні, залишити без світла і промисловості півкраїни, а потім отримати з цього ще і якісь дивіденди, і залишитись непокараним.
Якщо ми хочемо стабільний і мирний світ у наступні 50 років – перемога України має бути беззаперечною.
Саме в цьому роль Америки і коаліції країн західного світу – надзвичайно велика.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
