Професійна етика
Вчора під час круглого столу в книгарні "Є" журналістам дісталося на горіхи. Елеонора Симонова, директор видавництва "Нора-Друк" під час презентації одного перекладацького проекту поскаржилася на відсутність журналістської етики. Одним із центральних персонажів цього спічу стала, на жаль, і ваша покірна слуга...
Елеонора Симонова ("Нора Друк"):
Важливо те, які акценти виставляють журналісти і критики в своїх публікаціях. Хочу навести декілька прикладів.
В публікації "Книжки квітня" був огляд книжки нашого видавництва – перекладу роману "Елегантна їжачиха". На початку мені все сподобалося – ви характеризуєте книгу, характеризуєте автора... Але далі ви наводите деякі стилістичні неоковирності – з деякими можна погодитися, а деякі мене просто здивували.
Ви знаходите помилку, яку допустила перекладач Євгенія Кононенко – і таке враження, що ви радієте тому, що там є помилка.
Але ж ми всі робимо спільну справу. Якщо ви в книжці раптом знайшли неоковирності – то писати про них можна, але було би шляхетно направити у видавництво листа з зауваженнями – ми б виправили їх у наступних виданнях.
Я прошу, щоб ми підняли культуру спілкування в нашому середовищі, щоб ми перевіряли факти.
Євгенія Кононенко, перекладач:
Тут, видно, помилки вишукували. Але і мені доводилося бачити неозброєним оком помилки в чужих перекладах і писати на них дошкульні рецензії. Це абсолютно нормальний процес. Я не думаю, що це провал, хоча я ще перечитаю, бо зараз не готова відповісти. Читачі книжку читають.
Ірина Славінська, літературний оглядач "Українська правда. Життя":
Якщо обговорення навкололітературного процесу перетвориться на відчитування в стилі шкільної класної години, то мало ЗМІ захочуть співпрацювати з цією сферою...
Те, що говорила пані Елеонора, мені нагадало не літературний, але дуже свіжий інцидент із Януковичем і вінком. Щось подібне ми почули щойно – мовляв, якщо є помилки, то треба тихесенько написати імейл. І все.
Мені пощастило – я літературний оглядач, який знає французьку мову. Книжки, перекладені з французької, я читаю і в оригіналі, оцінюю український текст не лише як текст, але і як переклад. На жаль, в "Елегантній їжачисі" мені помилки трапилися, і я вважаю за потрібне про них написати.
І останнє скажу про культуру спілкування. Щойно видавці перестануть ображатися на рецензії – культура спілкування піде вгору. Літературний оглядач нікому нічого не винен.
Кода:
Ось така пригода. Не варта виїденого яйця, але неприємно. що видавець дозволяє собі таке. Літературна критика – не інфраструктура.
