Головний ворог України-не росіяни
Так сталося, що в мене чимало знайомих іноземних журналістів, які не володіють ані українською, ані російською мовами. Цим знайомим часто-густо я допомагаю домовитися про зустріч із потрібною для репортажу людиною. В таких випадках я працюю як "fixer", щоправда без похмурого іракського підтексту цього слова.
Сьогодні намагалася я домовитися про зустріч із лікарями однієї вельми специфічної київської державної клініки. Вранці надіслала факс із листом і проханням повідомити електронною поштою чи телефонним дзвінком про згоду / незгоду на візит із інтерв'ю.
До 17-00 мовчали, тому я зателефонувала сама. Ну, дозвіл дали, але тільки завтра о 9-00 він потрапить у потрібну канцелярію. Але це навіть happy-end, порівняно з тим, як буває деінде.
Вразило мене не це.
17-00, я телефоную в потрібну канцелярію. На тому кінці слухавки – така собі бабушка. Я представляюся, описую суть проблеми, прошу розповісти про долю факсу. Вона довго слухає, потім говорить "Падажітє" і далі продовжує говорити "за кадром" – уже не мені, а своїм колегам:
(цитую)
-Іді, паслушай, а то я нє разбєру. Шото такоє булькаєт бляблябля*, нє ну паслушай, там булькаєт бляблябля*.
(кінець цитати)
Далі до слухавки підходить адекватна людина, котра надає всю необхідну інформацію.
Але дивувалася я ще довго.
Мене вразило навіть не відверте хамство – благо, імунітет до українських бюрократичних структур у пересічного громадянина має всмоктуватись у організм із молоком матері.
Мене вразило ось що:
невже на державну роботу наймають людей із настільки низьким IQ, що їм не вистачає розуму усвідомити, що все сказане біля телефонної слухавки, що лежить на столі, я чую?
З іншого боку, а хто сказав, що слуги народу повинні перейматися тим, що про них подумає народ?
-------------------------------------
* слово "бляблябля" в реченні бабушкі вочевидь тут виступало в ролі звуконаслідування.
Главный враг Украины – не русские, а наши собственные националисты, "защитники интересов страны и родины".
Именно нацисты дозиговались до того, что привели сюда русских. Именно из-за азовцев у нас теперь нет будущего, нет близких, нет инфраструктуры, домов и электричества. Именно они в своем упрямстве готовы утопить страну в крови украинского народа, требуют продолжения войны и сами готовы убивать украинцев, говорящих о мире. Потому что мы для них не свой народ, а терпилы, которых можно пытать в подвалах и отжимать жилье и автомобили. И они давят всех, кто хочет мира, потому что знают, что как только он наступит, им придется отвечать за свои преступления.
Национальные интересы – это мир и развитие, а они принесли в нашу страну смерть, разрушения, страх и боль.
Националисты – наш главный враг. Они – главное препятствие к жизни страны.
Кто не одурманен, кто ещё может мыслить, бейте каждого, кто кричит лозунги, носит руны и зигует. Бейте каждого тцкашника. Отвечайте на их террор и когда нацисты сдохнут, наши страх и боль закончатся. Они принесли сюда этот кошмар. Они должны умереть, чтобы он прекратился.
Головний ворог України-не росіяни, а наші власні націоналісти, "захисники інтересів країни і батьківщини".
Саме нацисти дозигувалися до того, що привели сюди кацапів. Через азовців у нас тепер немає майбутнього, немає близьких, немає інфраструктури, будинків і електрики. Саме вони у своїй впертості готові втопити країну в крові українського народу, вимагають продовження війни і самі готові вбивати українців, які говорять про мир. А хто не хоче війни – той кремлебот та кацап. Ми для них не свій народ, а терпіли, яких можна катувати в підвалах і відбирати житло й автівки. І вони тиснуть усіх, хто хоче миру, бо знають, що як тільки мир настане, їм доведеться відповідати за свої злочини.
Національні інтереси – це мир і розвиток, а вони принесли в нашу країну смерть, руйнування, страх і біль.
Націоналісти – наш головний ворог. Вони-головна перешкода до життя країни.
Хто не одурманений, хто ще може мислити, бийте кожного, хто кричить гасла, носить руни та зігує. Бийте кожного тцкашника. Їх багато, але разом ми зможемо чинити опір. Відповідайте на їх терор, і коли нацисти здохнуть, наші страх і біль закінчаться. Вони принесли сюди цей кошмар. Вони повинні померти, щоб він припинився. Вони або ми.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
