Гогольfest кличе волонтерів і Юдіфей (хлопцям теж можна)
Чудовий фестиваль повертається у вересні. Павло Гудімов вже думає, як використати калюжи в брудному, але грандіозному новому просторі фестиваля, на відкриття є великі шанси побачити довженківську "Весну" з музикою Даха-Браха... Але мене захопила ідея іншої прем'єри.
Творець Гогольfestу Влад Троіцький вирішив ставити історію Юдіфі. Ця дівчина врятувала місто, коли всі вже були готові померти. Врятувала у дуже рішучий спосіб: пішла до головного начальника ворогів, закохала його в себе та відрізала голову.
Чому я цим ділюся? Тому що попередній твір Влада в "ДАХу" – "Едіп" свого часу просто збив мене з ніг своєї прозорливістю. В цій виставі у першій дії в клітці показана історія суспільства, де жирує пахан, де інші йому прислужують і віддаються, а найбільш сміливі – жалібно стогнуть про утиски і...мову. Треба зрозуміти, що режисер почав його ставити навесні 2010 року. Коли Віктор Янукович лише прийшов до влади, а арешти Луценко і Тимошенко, не кажучи вже про мовний закон та переслідування за бігборд з котому – були недалеким, але майбутнім.
Коли Мустафа Найєм надихнув журналістів зробити на дворіччя президентства Януковича марафон "Два роки умовно", вгадайте, де зробили студію?
Звісно, зараз я не втримався і запитав Влада, що його світла режисерська голова бачить у наступному майбутньому. (Ми російською спілкуємося):
"...Почему Юдифь? Ты считаешь, что решение проблем страны состоит в отрезании голову у главного врага?
Отрезание головы – это ведь художественный образ. Физически этого не надо делать. Скорее, Юдифь – это способность на поступок. Когда враг не просто у ворот, когда враг – внутри нас. Самый большой враг – это уныние, псевдосмирение. "Ничего нельзя сделать, все равно депутаты будут такие, а президент будет такой...". Поэтому те люди, которые отваживаются на поступок – и есть идея."
Відмітьте собі в календарі 21-29 вересня. На фестивалі буде і "Едіп", і багато інших справжніх та вартісних зразків свіжої культури, якими завжди відзначався Гогольfest. Вигнаний з Арсеналу та двічі "кинутий" Олександром Поповим фестиваль тепер приютив власник промзони на Видубичах. Це теж знахідка, хоча й виклик – створити реактор мистецтва на брудному закинутому заводі. До речі, творці вже кличуть волонтерів: від технічого директора до стюардів. Можна в обмін просити 100 поцілунків у прим ДАХу чи того самого Гудімова:).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
