Про ракетників
Я працюю у щоденній газеті. Це інформаційна м"ясорубка – конвеєр, текучка, адреналін, валідол. Все в одному флаконі. В процесі цього інформвиробництва часто можна провтикати важливу новину або не помітити ньюанс, який можна розкрутити, або, навпаки, помітно дати на шпальту інформацію, без якої можна було прекрасно обійтися.
І от сижу я в розпеченій редакції перед Днем незалежності, з мінералкою, бадьорий, після відпустки, планую, куди купатися на вихідний поїхати... аж раптом натикаюся на Кореспонденті на цікавий заголовок: "Київський суд не знайшов вини української ППО в авіакатстрофі Ту-154"
Тоді якраз мала бути річниця трагедії під Донецьком, тому перші кілька секунд дивився на монітор у ступорі – а до чого тут наші ракетники? І тільки потім стала зрозуміла суть новини – "суд не знайшов підтвердження того, що в 2001 році рейс "Тель-Авів-Новосибірськ" був збитий українською ракетою".
Це ж сенсація! – подумали ми з колегами. – Блін, чому ми не були на суді?
Дзвонимо в суд – так, засідання відбулося, але ніхто нічого не знає. Дивимся на джерело на Кореспонденті – Лента.ру. Ліземо на Ленту, там – те ж саме. І що показово – жодних аргументів української сторони не наведено. От, мовляв, київський суд не повірив аргументам російських спеціалістів, "хоча Україна в 2004 році визнала свою вину, виплативши сім"ям загиблих" компенсації.
Фраза про "визнала вину" і зачепила – адже я пам"ятав ще з 2001 року, що українська влада не визнавала своєї провини. Кучма там щось казав покаянне, але у грудні 2004 року – коли здійснювалися виплати – офіційний Київ підкреслив: ці гроші є "добровільною гуманітарною виплатою", а літак ми не збивали. Формулювання дивне, але так було.
На Ленті.ру нарешті знайшли джерело інформації – публікація в Асошиейтед прес з лінком чомусь на платний "кореспондентський" же Київ Пост. Зрештою через пошуковик знайшли і оригінал матеріалу на АП. І аж там новина була подана по суті – наводилися аргументи української сторони. Їх озвучував адвокат Андрій Козлов.
Через знайомих юристів вдалося знайти Андрія. Рекомендації знайомих були непогані – він захищав інтереси України ще під час історії з нашим Як-42, який у 1997-ому розбився на схилі Олімпу під Салоніками. Незважаючи на те, що спершу всі були налаштовані – а грецькі слідчі навіть визнали провину українців – звинувачувати наших пілотів, Козлову вдалося довести у Верховному суді Грецької республіки, що справжні винуватці катастрофи – диспетчери аеропорту в Салоніках.
Ми пробили телефон і поговорили з Андрієм. Він розповів нам про аргументи української сторони. Це виглядало справжнім детективом! Зі схемами і даними локаторів, з міжнародними документами і переговорами, з тактико-технічними характеристиками і людськими історіями. Ми не встигали написати все, але відкладати не хотіли – новина б "скисла", та й конкуренти б випередили. Було вже по обіді – наближався час верстки. Ми швидко зробили матеріал, взяли тільки найголовніші моменти, узгодили його, потім коротили в шпальті...
Наступного дня дивимось вітчизняні газети і сайти, з жахом очікуючи блискучих інтерв"ю та інфографіку конкурентів, які вставлять нашу скромну статтю. Але... нічого, крім передруків з Ленти.ру. На ще одному "кореспондентському" ресурсі – Новинар – взагалі сплутали катастрофу Ту-154 над Чорним морем з торішньою трагедією під Донецьком!
Я був вражений. Порожні сварки між політиками в новинах були, а сенсація з Київського апеляційного суду навіть не згадувалась. А між тим, крім читабельності матеріалу, в ньому був ще один суспільний ньюанс, який мав спонукати колег взятися за цю справу. Це честь наших військових і країни загалом. Так, Кузьмук залишиться "броварським ракетником". Так, Кучма прогнувся перед Кремлем, понуро визнавши себе крайнім. Але доки є хоч один шанс, що українська ракета НЕ збивала той трагічний рейс, про це треба говорити всюди і багато (звичайно, з контраргументами протилежної сторони). Бо досі через гидку слабкість наших правителів звучали аргументи тільки росіян.
Пропоную всім колегам поцікавитися цією темою у самого Андрія Козлова. Ось його ЖЖ – http://andriyko.livejournal.com.
А всім читачам УП рекомендую його дискусію з російськими блогерами – http://fanex.org.ua/raketa/. Один із найцікавіших текстів, прочитаний за останній місяць, НМД.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
