''УКРЕВКУЛЬТ'' – ласкаво просимо у світ 1920-их! (АНОНС)

Культура Української республіки 1920-30-их – явище грандіозне, але на сьогодні призабуте.

Ми з товаришами відкрили ЖЖ-спільноту, присвячену тим часам - "Укревкульт". Вона існує з берехня цього року – там майже півтисячі одиниць контенту. В основному вірші, але є і живопис, біографічні довідки, аудіо та інша параферналія:))

Більшість віршів, які там розміщені, більше в інтернеті не знайти. На "Укревкульті" накопичуються поезії, есеї, оповідання, графіка, які були репресовані разом із їх авторами, а в наш час замовчуються, або ж цитуються у кастрованому вигляді.



Про розстріляне відродження люблять писати критики, а от самих творів ще треба пошукати. Наша спільнота, власне, і створена як інтернет-архів цих творів.

Ми не зупиняємося на революційній соціалістичній культурі 1920-их. Ми даємо й інші твори, на які цю культура вплинула або якими вона надихалася. Скажімо, "Марсельєзу" у перекладі Вороного 1919 року. Або вірш Дмитра Павличка про Че Гевару 1960 року. Навіть нинішній голова Шевченківського комітету Роман Лубківський писав прекрасні вірші про "червону молоду революцію":))

Те, що дійшло до нас з 1920-их, дійшло за посередництва перевидань 1960-их і 1990-их років. Але треба працювати і з оригіналами – журнали і книги в бібліотеках псуються, їх треба оцифровувати. Ми шукаємо однодумців, які допоможуть нам зберегти спадщину сторічної давнини.

Ласкаво просимо до "Укревкульту"!

Якщо у вас є книги з серії "Бібліотека поета" або інші видання футуристів, Влизька, Йогансена, Бажана, Слісаренка, Тичини, Фальківського, Кулика і ще десятків людей, прошу реєструватися на спільноті і передруковувати.

Якщо ви можете дати в оренду сканер – це було би прекрасно. Якщо можете сканувати самі – ще краще. Якщо ви науковець і маєте доступ до бібліотечних архівів і фондів – теж добре. Можете підтримати пожертвою на роботу в бібліотеці – чудово.

Якщо ви не знаєте, про що йдеться, заходьте на "Укревкульт", гляньте.

Для початку рекомендую:

Вірш чекіста Дмитра Фальківського про те, як він нищив ворогів революції, а вони знов повилазили і тепер сидять в урядових установах

Вірш спортсмена Олекси Влизька про малоросійський рагулізм

Маніфест підпільника-боротьбиста Василя Еллана (Блакитного) про те, якою він бачить Україну у 2009 році

Геть не радянська "Молитва" сина Миколи Вороного – Марка, якому чомусь приписують створення тексту пісні "Все выше, и выше, и выше"

Вірш Миколи Бажана "Фокстрот" – про НЕП і буржуазію невимовно витонченим стилем

Доречні й сьогодні зауваження учителя Довженка – Майка Йогансена – про українську літературну мову

Вірш того ж Йогансена про Запорізьку Комуну

Ще одне. В рамках популяризації спільноти "Укревкульт" проводить вечірку – будемо читати вірші, бесідувати тощо. 28 листопада, субота, 15:00, прес-центр "Нова Демократія" (Ванди Василевської, 7, оф. 704, метро "Політехнічний інститут")

Особливо туди запрошуються представники "культурних" мас-медіа.)) Якщо цікавлять деталі – пишіть мені на solodko на гмейлі.

Захід не має жодного стосунку до політики, але – враховуючи політичну кон'юнктуру – може стати черговим приводом для срачу між комуністами й націоналістами. Цього не треба. Потрібен конструктив. Тим більше що у 1920-их роках комуністи не відділяли національне від "марксівського" – про що яскраво написав Анатолій Стрєляний.

Наостанок хочу процитувати відомий вірш Маяковського "Борг Україні" у талановитому перекладі Леоніда Первомайського:

Чи знаєте ви

українську ніч?

Ні,

ви не знаєте української ночі!

Тут

небо

від диму

дедалі чорніш

і герб

зорею п'ятикутною

блискоче.

Де горілкою,

відвагою

і кров'ю

Запорозька

вирувала Січ,

загнуздавши

у дроти Дніпров'я,

скажуть:

- Дніпре,

сили нам позич! -

І Дніпро

по вусах дроту,

по пасах

електричний струм

несе

по корпусах.

Либонь, рафінаду

і Гоголь радий!

Ми знаєм,

чи курить Чаплін,

чи чарку хилить;

ми знаєм

Італії безрукі руїни;

Ми Дугласів галстук

напам'ять завчили...

А що ми знаєм

про лице України?

Знань

у росіянина

не глибока товщ -

тим, хто поруч,

пошани мало.

Знаємо лиш

український борщ,

знаємо ще

українське сало.

І з культури

знань не широченько:

окрім двох

уславлених Тарасів -

Бульби

та відомого Шевченка, -

ані з місця руш,

як не старайся.

Притиснеш його -

дурницю зморозить,

викладе весь

вантаж розумовий:

візьме й розповість

зо двоє курйозів,

анекдотів

української мови.

Я кажу собі:

товаришу москаль,

на Україну

жартів не скаль.

Вивчіть мову цю

зі стягів -

лексиконів мас повсталих, -

велич в мові цій

і простота:

"Чуєш, сурми заграли,

час розплати настав..."

Хіба є щось

звичайніше

й тихіше

за слово,

витерте від уживання, -

"слышишь"?!

Я

немало слів придумав вам,

важу їх,

і хочу,

аж розчуливсь,

щоб зробились

віршів

всіх моїх

слова

важучими,

як слово "чуєш".

На один копил

людей не ліч,

щоб сором

не виїв очі.

Чи знаємо ми українську ніч?

Ні,

ми не знаємо української ночі.