8 жовтня 2012, 12:45

Здається приміщення в центрі! Без комісії! Безплатно!

Суперпропозиція. БЕЗПЛАТНО в оренду здається нежитлове приміщення в центрі Києва, територія-2,18 га, Печерський район. Офіс з видом на Дніпро. Поряд Верховна рада, Маріїнський парк.

Місце ідеально підходить для акцій протесту, мітингів (дуже зручно пікетувати Верховну раду), демонстрацій, зустрічей з виборцями.

П'ять поверхів, опалення, сигналізація, відеоспостереження, хороший ремонт (ще не закінчений), вентиляція, пожежна сигналізація, ліфти, посилена охорона, нагорі вертолітний майданчик, зручний під'їзд з Маріїнського парку.

Огляд в будь-який день з 9-ї по 19-ту, запитувати директора.

На відео відгуки перших людей, котрі змогли орендувати це унікальне місце – БЕЗПЛАТНО!!!!



Може приміщення і не здається, але от люди змогли винайняти безплатно. Думаю, і ви зможете. Особисто я вважаю, що це прекрасний приклад того, як країна рухається від стабільності до добробуту. Ну витратили мільйони гривень на нібито скляне одоробло, ну вирубали купу дерев, але ж для людей зробили, не для одного лише Президента.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Але правда дорожче

Я пригадую, як провела день Незалежності. В Курахово на базі "Донбасу". Там один з бійців поділився ідеєю: агітмашина з генератором, мегафоном на ній, листівками/газетами та можливістю заряджати багато телефонів...

Чого варта взагалі у цій всій ситуація журналістика?

Ну добре хоча б поезія, поезія принаймні діє як знеболювальне. А чого варта журналістика? Чого варте документування всіх цих жахіть? Чого вартий щоденний пошук позитиву серед цієї всієї гарі, сірого диму, запаху страху і смерті? Пошук романтики серед окопів, пошук гарячих очей там, де бачиш лише зігнуті спини усіх, хто живе під мінометним обстрілом...

А ваші нашу б уже зарізали

Його звати Ігор. Ігор – це російський прикордонник, який займається моїм питанням. Ігор старший від мене на кілька років, у нього сім'я і діти...

Хроніка війни у Слов'янську очима сотника Майдану або місяць без душу

Зідзвонювалися з другом. Він на тиждень повернувся зі Слов'янська. В самому Слов'янську був місяць командиром одного із взводів 1-го батальйону Нацгвардії...

Донбас на колінах, або як померти за пляшку горілки

"Одевайте белое, это правило войны"- сказали нам російські журналісти неподалік від супермаркету "Метро". Ми обидвоє були в темно-синьому. Десь за "Метро" з боку аеропорту було чути одиночні вистріли...

Приватна автострада лише для депутатів. Та інші архітектурні шедеври столиці.

Архітекторів Івана Мельничука та Олександра Бурлаку я застала на відкритті виставки Pinchukartprize разом з самим Віктором Пінчуком. Кімната нагадувала архітектурну майстерню, а самі молоді архітектори власне і розповідали потенційному інвестору про вигідні проекти:- оце світлодіодна стіна...