21 жовтня 2012, 22:26

Нова роль Ван Дамма

VIP-агітатор Партії регіонів – нова роль Універсального солдата.

Дія стрічки відбувається в містечку Київської області – Кагарлику.

Сюжет

Кандидат від партії регіонів у цьому районі – бізнесмен і коняр, любитель моделей – Олександр Онищенко як вже не старається, щоб допомогти виборцям. Від його імені і імені його благодійного фонду "Родина" чого вже тільки не роздавали місцевому населенню: і сардину, і цукор, і макарони, і борошно. Про доброту кандидата вже написала не одна газета районного масштабу Київської області.

Але попри таку благочестивість – частина виборців і далі продовжує вірити злому кандидату Морозу на цьому округу, чи кандидатці від ОО Уляні Мостіпан.

Але тут з'являється Універсальний солдат літаком просто із Америки – Жан-Клод Ван Дамм. Він їде спеціально в Кагарлик, аби показати фільм за його участі "Нестримні 2" – безплатно і в будинку культури.

Підтримує цю поїздку, хто б Ви подумали, звичайно ж наш герой – Онищенко Олександр, про що спішать повідомити на сайті Кагарлицької міської ради.
Через тиждень стрічка вочевидь закінчиться хепі-ендом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Але правда дорожче

Я пригадую, як провела день Незалежності. В Курахово на базі "Донбасу". Там один з бійців поділився ідеєю: агітмашина з генератором, мегафоном на ній, листівками/газетами та можливістю заряджати багато телефонів...

Чого варта взагалі у цій всій ситуація журналістика?

Ну добре хоча б поезія, поезія принаймні діє як знеболювальне. А чого варта журналістика? Чого варте документування всіх цих жахіть? Чого вартий щоденний пошук позитиву серед цієї всієї гарі, сірого диму, запаху страху і смерті? Пошук романтики серед окопів, пошук гарячих очей там, де бачиш лише зігнуті спини усіх, хто живе під мінометним обстрілом...

А ваші нашу б уже зарізали

Його звати Ігор. Ігор – це російський прикордонник, який займається моїм питанням. Ігор старший від мене на кілька років, у нього сім'я і діти...

Хроніка війни у Слов'янську очима сотника Майдану або місяць без душу

Зідзвонювалися з другом. Він на тиждень повернувся зі Слов'янська. В самому Слов'янську був місяць командиром одного із взводів 1-го батальйону Нацгвардії...

Донбас на колінах, або як померти за пляшку горілки

"Одевайте белое, это правило войны"- сказали нам російські журналісти неподалік від супермаркету "Метро". Ми обидвоє були в темно-синьому. Десь за "Метро" з боку аеропорту було чути одиночні вистріли...

Приватна автострада лише для депутатів. Та інші архітектурні шедеври столиці.

Архітекторів Івана Мельничука та Олександра Бурлаку я застала на відкритті виставки Pinchukartprize разом з самим Віктором Пінчуком. Кімната нагадувала архітектурну майстерню, а самі молоді архітектори власне і розповідали потенційному інвестору про вигідні проекти:- оце світлодіодна стіна...