Перевибори? Ні, дякую
Батько мого друга – начальник відділу внутрішньої політики районної адміністрації одного невеликого райцентру. Ще за кілька тижнів перед виборами йому сказали: ти відповідаєш за ось ці чотири села, в них за Партію регіонів мають проголосувати 50%, якщо ні – ти звільнений.
Батько мого друга довго думав і мучився. Йому 56, він все життя працював дрібним чиновником, у цьому місті його всі знають і на роботу ніхто не візьме... Одним словом – 50% він забезпечив.
Тиждень перед виборами я їхала з таксистом, який був член дільничої комісії у Макарівському районі Київської області. Там їм сказали про 20% для Партії регіонів. Ще таксист розповів про те, що у комісії в них – 18 членів від ПР і лише 4 від опозиції. Ще я пригадую, як дільнична комісія N800054 на 211-му окрузі – попри те, що ми знайшли людей, які не писали жодних заяв про голосування вдома – внесла своїм голосуванням цих людей у список виборців, що голосують вдома.
Тепер я пригадую другий день після виборів. Голови дільничих комісій, котрі стережеть свої коробки на сходах 95-ї ОВК в Ірпіні. В приміщенні нема чим дихати, всюди бритоголові журналісти і "Беркут", натомість небритоголові журналісти ніяк не можуть зайти на засідання ОВК – і ці ж голови комісій починають кричати, щоб ми пішли геть, щоб ми не заважали, не запитували, не світили лампами, щоб вони нарешті змогли здати ці бюлетені і просто піти собі геть.
Третій день після виборів. 211 ОВК. Голови ДВК плачуть і просяться на постійну роботу, просять прийняти їх – так, як є. На 223-й ОВК голова дільничої комісії перехоплює мене біля туалету, вся у сльозах: ви ж бачили, я відзвітувалась, ви ж бачили, правда?...той протокол був, я не знаю, вони його вкрали. Намагаюсь заспокоїти її: так, я бачила ваш протокол, і бачила, як ви звітувались, все добре, ви не винні, скоро все закінчиться.
Я просто падала з ніг, в житті ще так не втомлювалася.
І ПІСЛЯ ЦЬОГО ВИ МЕНІ КАЖЕТЕ ПРО ЯКІСЬ ПЕРЕВИБОРИ?!?!? Соррі, я пас.
В Україні більше нема виборчого права. Я абсолютно певна цього. Так склалося, що Тетяна Засуха балотувалася в Київській області, але якби вона захотіла йти по моєму округу у Франківську – результат був би той самий. Чи це було б вкрадено 8 тисяч голосів, чи може 18-ть – яка різниця? Яка різниця у якій саме області обчистили виборців?
І чому, чому ця історія не повинна повторитися на перевиборах?! Чому ті ж самі вчительки і начальники районних відділів знову не злиють цю країну, з якої причини? Я вас прошу, та деякі округи, як наприклад округ Тетяни Чорновол, злила сама опозиція. Що вже там казати про звичайних клерків?
Прикро інше. Люди переважно таки кращі за своїх лідерів. Вони, попри бабло, технічних кандидатів, лапшу про пакращення, незручно нарізані округи, навіть попри недолугих кандидатів, таки вибрали краще з гіршого. Але навіть цей єдиний, невеликий шанс вибрати – пакращили.
Я бачу один вихід – нафіг цю владу. Народ хоче саме цього. Однак опозиції про таке навіть страшно подумати.
Такий от жахливий геть нереволюційний листопад...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
