Фашизм не пройде, як і здоровий глузд

Мій дідусь – ветеран Другої світової, яку тут прийнято називати Великою вітчизняною. Для підтвердження викладаю його військовий квиток, аби не виявилося, як в декотрих, що не ясно, чи то батько в танку горів чи дід.

Він пішов на війну добровольцем, щойно йому виповнилося 18-ть. Казав, що обіцяли, що буде льотчиком, але був звичайним піхотинцем. Провоював 6-ть місяців, під Остравою був поранений в голову. Досі слід на черепі залишився.





До чого я це веду. У селі Нижнів Івано-Франківської області, де живе мій дідусь – він єдиний живий ветеран війни і її інвалід, решта повмирали.

Торік на День Перемоги сільський голова приніс дідові одне пиво і пачку рису і потис руку. Позаторік просто дві пляшки пива і потис руку. Минулі роки, коли ветеранів було в живих 5-ро, а відтак троє – їх кликали на панахиди до братської могили.

Цього року про діда, окрім сім'ї не згадав ніхто. Ні пива, ані потиснутої руки.

Другий мій дідусь теж живе в тому ж селі. Він гордо іменований учасником війни. В 16-ть його забрали робити зброю на Урал. Останні роки він теж користувався благами потиснутої руки. Торік, коли в селі ще діяли якісь місцеві підприємці – обом дідам вони принесли по головці сиру і масла.

Цього року і цьому дідові нічого.

За 20-ть років Незалежності мій старший дід -ветеран та інвалід третьої групи ні разу не отримував санаторного лікування, хоч я знаю, що гроші на це виділялися і досі виділяються. Два роки тому померла бабця, його дружина, тепер він живе сам, йому крутить руки і ноги на старості і мама його по два рази в рік підліковує, з великими труднощами вибиваючи палату в лікарні для ветеранів ВВВ і то з перемінним успіхом.

До чого це я веду. Коли я читаю про ці антифашистські мітинги, і про ці гасла, які партія регіонів рекомендує писати на транспарантах начебто небайдужим громадянам, мені просто хочеться дуже голосно реготати.

Бо ж дійсно – НІХТО НЕЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО!

І так – СПАСІБО ДЄДУ ЗА ПОБЄДУ!

ДЄЛЬФІНАРІЙ ПРОТІВ ФАШИЗМА!

P.S. Коли дідусь вернувся з війни на рідне Закарпаття, то побачив визволителів, котрі вже порядкували в його селі. Один хотів згвалтувати чи то дівчину дідуся, чи то просто знайому. Дід з друзями побили визволителя так, що той невдовзі помер, діда засудили до розстрілу, котрий потім замінили на 25, з яких в таборах він пробув 10 років. Після звільнення в Магадані він познайомився з моєю покійною бабцею. Їй теж дісталося 10-ть років таборів за те, що носила упівцям їсти.

Ще кілька лозунгів від партії регіонів:

НАША ИСТИННАЯ НАЦИОНАЛЬНОСТЬ – ЧЕЛОВЕК

УКРАИНА – НАШ ОБЩИЙ ДОМ!

ХОТИМ, ЧТОБ ВСЕМ КОМФОРТНО БЫЛО В НЕМ!

так і хочеться дописати ще одне гасло поряд з цими: А МАЛЕНЬКЕ ЗВІРЯТКО ЗАГОРТАЄ ШОКОЛАД У ФОЛЬГУ!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.