Домовичок Кузька української політики
"Вот беда-беда, огорчение!..." – саме ці слова відомого персонажа із культової дитячої книжки письменниці Тетяни Александрової й однойменного мультфільму "Домовичок Кузька" приходять на пам'ять, коли спостерігаєш за тим, куди нині заводять країну та її очільника спроби придворних юристів грати у велику політику. Якщо, пам'ятаєте, Кузька, чудернацьке маленьке створіння, постійно видумував різні кумедні штуки, чим лякав і часом "підставляв" дівчинку Наталю, що "велася" на провокації домовичка. Наш президент, звичайно, не дівчинка. Та й ті, хто постійно провокує його на неоднозначні кроки у правовій площині, далеко не казкові і не настільки позитивні персонажі, як згадуваний маленький розбишака. Але результати їхньої діяльності чітко вкладаються у формулу, яку виголосив Кузька: "Ах, беда-беда-огорчение! Что ни скажешь – не по разуму, что ни молвишь – все попусту, что ни спросишь – все без толку!"
Позавчора настав якщо не апогей "огорчения" то один із його ключових моментів. Сталися дві непересічні події, які дивним чином співпали у часі. Перша – урочисте святкування у палаці "Україна" професійного свята вітчизняної юридичної еліти. Але привітання та спроби підкреслити роль та місце, до прикладу, суддівського корпусу у справі верховенства права були на подив вторинними. Вся історія із святкуванням звелася до одностайної, у кращих традиціях голосувань совкового зразка, підтримки суддями та іншими правниками недавнього рішення Конституційного суду щодо повернення Конституції зразка 1996 року.
Це дуже дивне із правової точки зору голосування нагадує за змістом хіба що описану Зощенком лекцію у сільському клубі на тему "Есть ли жизнь на Марсе". Справа навіть не в тому, що присутнім не дали для ознайомлення тексту рішення КС, аби вони вчиталися і зрозуміли, що, власне, там, на Марсі, коїться. Справа в тому, що оцінку рішенню КС давали судді господарських судів, судів інших юрисдикцій, які до конституційного правосуддя не мають жодного стосунку! Після загальновідомого показу засідання КС під зворушливі коментарі "молодих да ранніх" – це друга креативна знахідка режисерів всього процесу із відміною політреформи-2004. Бо зрозуміло, що це непересічне голосування було зрежисоване людьми, які звикли трактувати закони виключно на свою користь. Вони "жартома" підставили суддів, фактично примусивши їх порушити навіть свіжеспечений закон про судоустрій і статус суддів. Адже згідно із цим законом, судді повинні бути поза політикою. А їх свідомо і цинічно втягли у суто політичний процес.
Свого часу багато говорилося про те, що так звана судова реформа перетворює суддів у залежних від сторонньої волі людей. Тепер ці побоювання справдились повною мірою. Серед тих, хото висловив свій "одобрямс" – є дійсно порядні люди. Однак вони зігнулися. Уявляєте собі ту невпевненість, яку відчувають сьогодні режисери процесу, якщо вони дозволяють собі ламати через коліно тих, хто уособлює собою верховенство права? Виникла потреба "відмитись". І вони роблять це так, як робив маленький домовичок, що купався у одязі. Знаєте, чому? А ось:
"Снимай кафтан, надевай кафтан, а на нем пуговиц столько, и все застегнуты. Снимай рубаху, надевай рубаху, а на ней завязки, и все завязаны. Эдак всю жизнь раздевайся – одевайся, расстегивайся – застегивайся. У меня поважнее дела есть. А так сразу и сам отмоюсь, и одежа отстирается".
Невідомо, чи відмиються колись юридичні політикани, які затіяли весь цей незрозумілий гамбіт, а от те, що нашій державі доведеться-таки тепер відмивати свій зовнішньополітичний імідж – однозначно. Бо у той самий час, як в палаці "Україна" йшло це непересічне "велике прання", коли українських суддів ставили у морально-правовий шпагат і примушували голосувати "за", члени ПАРЄ також голосували. І також "за". За резолюцію, прийняту після обговорення доповіді "Функціонування демократичних інститутів в Україні". Зміст резолюції відомий, і найбільше цікавим в ньому є абзац, де застосоване майже трансцендентальне для сьогоднішньої української влади поняття стабільності: моніторинговий комітет занепокоєний тим, що нинішня політична стабільність в Україні "є крихкою, адже систематичні причини нестабільності недавніх років не знайшли свого вирішення".
І ще: "...непродумані методи, якими влада реалізує реформи, можуть негативно вплинути на ставлення до демократичних принципів, і, у кінцевому рахунку, на якість самих реформ". Тут хочеться вигукнути: "Автора в студію!" Себто того, хто "продумує методи" реалізації реформ. Ви ж не думаєте, що всі казуїстичні псевдоправові комбінації останнього часу видумує особисто президент? Питання домовичка Кузьки "Сама печешь, или кто помогает?" сьогодні вкрай актуальне. Бо саме ці нечисті комбінації призвели до безпрецедентних результатів голосування депутатів Ради Європи: 102 голоси "за" із 109 при тому, що 6 утримались і лише один голос "проти". Це на наших святкових зібраннях пострадянського ґатунку така одностайність вважається нормальною. Для ради Європи такий результат – безпрецедентний.
Панове, вам не здається, що стараннями "фахівців-правників" із провладної команди держава має сумну перспективу перетворитися на країну-ізгоя, принаймні на європейському просторі? Що в результаті "креативних" маніпуляцій саме цих, так стурбованих великою політикою і власним у ній місцем юристів, український президент ризикує втратити той кредит довіри, який дала йому Європа на початку шляху? Він був прийнятий і "рукопожатий" у самих авторитетних європейських структурах. І що тепер? Що із тою омріяною "стабільністю"? Так, насправді її – у політико правовому сенсі – немає всередині країни. Але ж і стабільність сприйняття України на зовнішньополітичному небосхилі у надто короткий період також практично зводиться до критичної межі.
І все через те, що сенс вдосконалення Конституції бачать виключно у перерозподілі владних повноважень. Все, що торкається інтересів громадян в цьому процесі, вдосконалення системи прав і свобод, дійсно демократичних норм, залишається поза колом уваги юридичних радників, горе-режисерів конституційного процесу. Складається враження, що працюють лише ножицями і клеєм.
Першою відчула результат цієї роботи Верховна Рада, безхребетність якої вдарила нині бумерангом: навіть депутати від ПР, мабуть, нині замислюються над тим, що сила партії у нових умовах зведена нанівець. Спікер, який пообіцяв ПАРЄ перекроювати Конституцію України виключно у законний спосіб, також скоріше за все розуміє: від нього тепер нічого не залежить, а для того, щоб перекреслити його політичну біографію не потрібні навіть 300 голосів, лише президентські час і натхнення... Віднині парламентарі не є господарями парламенту.
"Дом без хозяина – сирота, – поерзав на батарее, сказал Кузька и начал озираться, будто что-то потерял. – И хозяин без дома тоже сирота".
Знаєте, в чому причина їхнього нинішнього сирітства? В людини два мозока: один у хребті, інший – у голові. Перший виявився хворим, а другий не включали, переоцінивши перший. Колись одна дуже розумна людина сказала про одного дуже знаного політика: "У нього невиліковна хвороба хребта. Точніше, повна його відсутність..." Якщо і надалі Рада не лікуватиме свій хребет, буде "беда-беда-огорчение..." Але біда, для нас, люди, вже давно, бо парламент можна принизити настільки, наскільки він сам себе принижує.
Отже, можна багато говорити на цю тему, але дивний збіг двох голосувань – під час урочистостей на Всеукраїнських зборах юристів і обговорення Резолюції ПАРЄ – як не мене, знаковий. Бо, мабуть, треба замислитись над тим, що і в якій спосіб сьогодні роблять, і хто від того страждає (навіть казковий домовичок Кузька іноді над цим замислювався і робив із власних помилок корисні висновки). Імідж держави і її керівництва, як бачимо, покладено на жертовний вівтар особистих амбіцій і переоцінки власної ролі. Для тих, хто явно загрався у дуже небезпечну гру, закінчую ці свої роздуми мудрими словами домовичка, на якого ви, панове, іноді дуже скидаєтесь, але тільки в сенсі "шалостей", бо взагалі Кузька – істота весела, добра і розумна:
"Не знаю, как ты, а мы с огнем не водимся. Играть он не умеет, шуток не любит. Кто-кто, а мы это знаем. Дедушка нам говорил: "Не играйте с огнем, не шутите с водой, ветру не верьте". А мы не послушались. Поиграли раз, на всю жизнь хватит".
P.S. Шановні колеги-юристи, вітаю вас із професійним святом! Хай кожен пам'ятає, що наша професія не є схожою на одну із відомих як найдавніша. Скоріше, юристам у світлі останніх подій треба рівнятись на лікарів, для яких завжди найактуальнішим є постулат Гіппократа "Не зашкодь!"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
