НЕПЕРЕСІЧНА ОСОБИСТІСТЬ, КОЛОРИТНИЙ ПОЛІТИК, СПРАВЖНІЙ УКРАЇНЕЦЬ ІВАН ПЛЮЩ!
Сьогодні вночі він пішов з життя.
Належу до тих людей, які мали щастя знати, працювати і просто по-житейські іноді спілкуватися з Іваном Степановичем.
Він був справді дуже неординарною особистістю. Державним діячем, для якого життя було поняттям значно ширшим, ніж заняття політикою. За цим начебто простим, відкритим образом насправді проглядалася особистість, яка мала тонкі знання та розуміння літератури, філософії, історії. Він вважав Тараса Шевченка не просто генієм, а ще й українським бунтарем. Але велич Тараса визнали і Україна, і Cвіт. І цим він гордився! На цьому тлі, Іван Степанович надзвичайно захоплювався Пантелеймоном Кулішем, ще однією першорядною зіркою "наддніпрянської" трійки разом з Тарасом Шевченком та Миколою Костомаровим. Іван Степанович щиро переймався тим, що Україна майже не знає це ім'я. Декілька років свого життя Іван Плющ попри державні турботи присвятив створенню та діяльності Міжнародного Фонду Пантелеймона Куліша та тому, щоб світ побачив 2-томне видання його творчості та світобачення.
Прозорливість Івана Плюща у тому, що він свою роботу орієнтував на майбутні покоління, бо коли, наприклад, в один із сонячних літніх днів 2007 року дарував мені це видання, адресував його вже моїй доньці, написавши: "п.Настя! Прошу прочитати і ти станеш справжньою українкою!"
Кажуть, що Іван Плющ у свій час був серед числа тих небагатьох політиків, які у провідних країнах світу розглядалися як можливі претенденти на президентство в Україні. По потенціалу – цілком вірогідно! Не сталося... Можливо цьому завадили складні життєві обставини... Не вистачило сил, наснаги.
Знаю напевне – він був українським патріотом! Людиною, яка володіла якоюсь глибинною, простою і переконливою сільською українською мудрістю. Це був чоловік, один із небагатьох, який дозволяв собі відверто і прямо говорити складну правду Президентам України. Можливо, через це у нього були непрості з усіма ними стосунки.
У своєму блозі Андрій Пишний згадав, що приходивши до Івана Плюща як до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України на коротко, він часто сидів і слухав годинами про життя... Дійсно, бувало. Одного разу, Іван Степанович помітивши, що я поглядаю на годинник і двері, видав – чому і кому він присвячує так багато свого часу. У той раз він, як завжди дотепно відрізав: "Ти чого крутишся? У мене тут не усі довго затримуються. Я так багато приділяю часу тільки тим, з кого можна щось зліпити "путнє".
От такий він був цікавий, живий, гострий на розум та гумор чоловік, який, до речі, без шматка українського сала ніколи в дорогу не вирушав!
Нехай почиває з миром ця світла людина! Ми сумуємо за Вами, Іване Степановичу!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
