Влада відчула потребу в біженцях
Перспектива надто сумнівних з точки зору здорового глузду виборів на окупованих територіях, на які українська сторона погодилась у Мінську, примусила владу згадати про майже півтора мільйона гіпотетичних "голосів", розпорошених нині по всій країні.
"Голоси" для Мінських угод
У контексті цих виборів, які міцно поселились в уяві політичного керівництва України, вже не раз робилися натяки на те, що внутрішньо переміщеним особам добре було б "переміститись" на Донбас та проголосувати. Ця позиція виглядає абсолютно цинічною з огляду на те, що усього рік тому влада сама свідомо позбавила цих людей гарантованого ним Конституцією права участі у виборах! Виборче право цих людей було не просто проігноровано – при ухваленні останнього Закону "Про місцеві вибори" було спеціально заблоковано існуючий механізм участі у голосуванні вимушених переселенців. Такий механізм свого часу був передбачений у Законі України "Про Державний реєстр виборців" як гарантія забезпечення виборчих прав вимушених переселенців на виборах усіх рівнів. Відмовивши цій категорії своїх співвітчизників у праві голосу, влада порушила, як мінімум, відразу шість статей Конституції України – стт. 21, 22, 24, 38, 64, 68.
Отже, процес ухвалення Закону України "Про місцеві вибори" у 2015 році засвідчив те, що влада не мала політичної волі та відповідно демократичного потенціалу для забезпечення рівності можливостей, вільного волевиявлення на принципах загального, рівного, прямого виборчого права для усіх громадян України.
Тоді не спрацювали навіть вимоги міжнародного права щодо вільного вибору місця проживання. Українські владці, починаючи з глави держави, голови парламенту, прем'єр-міністра і завершуючи уповноваженою президента з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях Іриною Геращенко – всі вони абсолютно чітко інформували внутрішніх переселенців, що ті отримають можливість взяти участь у місцевих виборах, але... тільки на Донбасі, на тих територіях, де мешкали раніше.
Цей дискримінаційний принцип нікуди, як бачимо, не подівся – тепер, конструюючи механізми виконання Мінських угод, про цих людей раптом згадали. І натякають, що вони теж – громадяни України. Їхні голоси, які не були потрібні тоді, раптом виявилися важливими на гіпотетичних майбутніх виборах. Розпочато процес пошуку шляхів законодавчого врегулювання участі у виборах внутрішньо переміщених осіб.
Як кажуть, не було щастя, так нещастя допомогло! Принаймні, якою б не були мотивації влади у цьому питанні, – те, що проблема знов обговорюватиметься, добре. Бо в той час влада виявилась глухою до позиції правозахисників та конституціоналістів, які перед місцевими виборами чітко вказували на кричуще порушення прав внутрішньо переміщених осіб.
Може, дослухаються тепер?
Бо цю дуже актуальну проблему не вирішити без стратегічного бачення та планомірної, системної, комплексної роботи. По-державницьки: перспективно з усвідомленням необхідності створення механізму гарантування виборчих прав цієї категорії наших громадян України.
Як це було...
Усі парламентські політичні сили, насамперед представники коаліційної більшості, спочатку довго практично ігнорували проблему голосувань внутрішньо переміщених осіб. З годом таки підготували поспіхом декілька проектів законів, що містили різні механізми забезпечення права вимушених переселенців брати участь у місцевих виборах. Але, як це часто буває, не проявили здатності домовлятись, таким чином усвідомлено позбавили шансів на ухвалення відповідних змін до Закону.
До речі, на сьогоднішній час, всі тодішні (3) законопроекти станом на червень 2016 року вже повернуто ініціаторам на доопрацювання (реєстр. N2501а від 12.08.2015; N2501а-1 від 21.08.2015; N2501а-2 від 26.08.2015).
Більш того, і в процесі підготовки виборчого місцевого законодавства та й до сьогодні у суспільстві формується думка, що право голосувати на місцевих виборах для внутрішніх переселенців суперечать положенням Конституції України щодо місцевого самоврядування, що проблеми забезпечення права вимушених переселенців голосувати не можуть бути вирішені без забезпечення виборчих прав на місцевих виборах для інших категорій громадян – вимушених переселенців; солдатів строкової служби; осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі. Тощо. Це були і є абсолютно не коректні порівняння.
Через свідоме блокування питання забезпечення права внутрішніх переселенців брати участь у виборах, понад півтора мільйони громадян України і були дискриміновані на останніх місцевих виборах.
...І як має бути: знов про Виборчий кодекс
Моє бачення стратегічне і гарантовано перспективне – це питання найефективніше вирішувати шляхом ухвалення Виборчого Кодексу України, як спеціального правого акту, майже, так би мовити, конституційного рівня, який буде запроваджувати стабільні правила гри для виборців, суб'єктів та учасників, а також організаторів виборів.
Виборчий Кодекс дає можливість для нової політичної культури, що формує розвиток держави, а не слугуватиме черговій політичній кон'юнктурі тих, хто при владі.
Ця стратегічна річ дасть можливість створити раз і на серйозну перспективу передбачувані демократичні і прозорі правила проведення виборів (варто говорити у цьому контексті і про референдуми) і обирати на президентський пост, до парламенту, органів місцевого самоврядування людей, що здатні до роботи на спільне благо і відповідальне представництво.
Виборчий кодекс – це модель для мінімізації маніпуляцій і зловживань на виборах.
Коротше – це перспектива розвитку держави, це формування дисципліни виборів, а закони, що ухвалюються напередодні виборів, для чергової перемоги конкретних політиків.
Це стратегія! Хочу, щоб мене почули політики, експерти і представники міжнародних організацій. Україні потрібен Виборчий Кодекс! Ця міжнародна рекомендація дуже слушна, у тому числі і для запровадження оптимізованих та однакових процедур голосування внутрішньо переміщених осіб.
Чи переможе здоровий глузд?
Але нині українські політики здатні жити тільки тактикою. 19 квітня 2016 року до парламенту внесено проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (реєстр. N4471), який на разі опрацьовується в комітеті з питань правової політики та правосуддя. Хороший, якісний документ. Однак мене хвилюють перспективи, бо серед авторів цієї законодавчої ініціативи немає жодного представника провладної більшості. А це значить, що у цьому парламенті здоровий глузд може не перемогти. Варто, щоб до цієї ініціативи долучились інші політичні сили. Практично мова йде про внесення комплексних предметних змін до шести законів: про вибори народних депутатів, вибори президента, місцеві вибори, про всеукраїнський референдум та державний реєстр виборців, а також про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
У зазначеному законопроекті пропонується визначити право внутрішньо переміщених осіб брати участь у виборах всіх рівнів та всеукраїнському референдумі шляхом визначення виборчої адреси для внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного проживання, що встановлюється у порядку, визначеному Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Зокрема, зміни до Закону України "Про місцеві вибори" закріплюють, що громадянин, який має статус внутрішньо переміщеної особи, визначений Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", є суб'єктом виборчого процесу територіального виборчого округу (виборчого округу) з моменту взяття його на облік за адресою фактичного проживання. Очевидно, що до цього головного моменту має бути сформований механізм, що реально підкріплює юридичний факт фактичного проживання особи. На цим можна думати в ході підготовки до остаточного ухвалення цього закону в парламенті.
Розмови по "невчасність" означають – неспроможність
Отже, беручи до уваги брак реальних можливостей громадянам України – вимушеним переселенцям реалізувати своє пріоритетне конституційне право брати участь у виборах, передбачене, насамперед, статтею 38 Конституції України, а також зважаючи на неприпустимість такої ситуації в умовах прагнення України до європейської інтеграції сьогодні актуально, є необхідним:
По-перше, парламенту невідкладно пропрацювати та ухвалити законопроект N4471 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб".
По-друге, на перспективу, що формується сьогодні, владі варто перейти до відповідної політики у сфері народовладдя і варто не відкладаючи працювати над ухваленням Виборчого Кодексу України, над проектом якого у різні періоди працювали ми усі, а нині проект Виборчого кодексу України зареєстрований у Верховній Раді України 2 жовтня 2015 року за N3112-1. І залишити усі свої пусті розмови про невчасність, бо за ними сучасний політикум просто ховає свою неспроможність мати волю до ухвалення потрібних суспільству і державі рішень.
В контексті вирішення цих проблем парламент і президент мають відкинути свої суб'єктивні політичні інтереси та спекуляції, вкотре не імітувати бурхливу та безрезультатну, безвідповідальну політичну діяльність, і нарешті продемонструвати і нам – громадянам України, і світовій спільноті здатність забезпечувати реалізацію пріоритетного конституційного права – права брати участь у виборах, у тому числі для внутрішньо переміщених осіб, так само як і для інших громадян України.
Зрештою, від вирішення таких важливих питань залежить спроможність України не тільки забезпечити свою територіальну цілісність, а справді повернути українців обличчям до своєї держави.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
