Біометрія і пропаганда
Набрання чинності Указом Президента України N256/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10 липня 2017 року "Про посилення контролю за в'їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України", простіше кажучи, – про біометричний контроль при перетині кордону, – став пусковим механізмом для чергової порції істерики в інформпросторі Росії. При тому, що в'їзд в Україну за біометричними паспортами запроваджується з 1 січня 2018 року та стосуватиметься загалом усіх, хто перетинатиме український кордон, Росія навмисно публічно перегинає палку, акцентуючи, що цей крок – камінь виключно у її город.
Реакція як російських чиновників, так і політиків, експертів, фахівців вельми цікава. Зокрема, очільник зовнішньополітичного відомства РФ Сергій Лавров одразу розпочав бубоніти про "дзеркальну відповідь". Натомість заяви інших російських політиків переважно зводяться до того, що Росія, звичайно, повинна відповісти "дзеркально", але таким чином, щоб ця відповідь не вдарила по "простих українцях" – лише по "верхівці". Відомий політичний аналітик Анатолій Вассерман взагалі вважає, що запровадження біометрії для росіян є "відвертою провокацією" з боку України, мета якої – викликати "жорстку реакцію" Росії. На якій він, як і решта "добрих" російських коментаторів, не наполягають, щоб не нанести шкоди "простим українцям". Яким начебто українська влада цим кроком прагне ускладнити поїздки до Росії...
Країна-агресор знову включила свою гібридну пісню, справжня мета якої – дезінформувати українців. Суть цієї "дези" зводиться до того, що запровадження біометричного контролю, по-перше, стосується насамперед громадян РФ, а по-друге спрямована проти самих українців, які начебто сплять та бачать, як би поїхати до Росії. А вона демонструє таку несамовиту турботу про них, що вагається із "дзеркальною відповіддю".
Не треба також забувати про те, що, як це не сумно, у Росії нині таки знаходяться декілька мільйонів українців. І ця гібридна технологія розрахована саме на цю категорію наших співвітчизників. Бо у випадку відповідного запровадження біометрії для в'їзду в Росію, цих людей очікує непрогнозована перспектива. Ця тема розігрується вже дуже активно. Перший заступник глави Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Франц Клінцевич вже заявив, що "Київ дуже хотів би, аби ми попросили з країни п'ять мільйонів громадян України, які у нас працюють, а потім вже розбирались би з кожним з них окремо".
Тобто Росія нині грає в овечку, знявши на цей випадок свою вовчу шкіру. Але це не повинно нікого ввести в оману.
Бо є об'єктивний порядок речей в запровадженні біометричного контролю при перетині кордону. І є сенс нагадати логіку української держави у цьому контексті.
Як відомо, запровадження біометричних паспортів та біометричного контролю було вимогою ЄС при наданні Україні безвізового режиму. Громадяни країн ЄС і взагалі усіх розвинутих держав Світу давно вже подорожують виключно із такими сучасними документами. І, відповідно, проходять контроль сучасного технологічного рівня.
За цих загальних умов, для України доцільність такого кроку дійсно містить ще й додатковий сенс. Ідентифікаційний контроль є одним із важелів боротьби із проникненням на українську територію осіб, причетних до терористичної або диверсійної діяльності, що є абсолютно виправданим за умов воєнного конфлікту, який триває на українській території. Саме тому президентським указом передбачено оновити перелік держав міграційного ризику, зокрема внести до нього Російську Федерацію. Викликає лише подив, що такого кроку не було зроблено значно раніше, – три роки назад.
У Росії навіть є "наївні" люди, які вважають, що запровадження біометричного контролю має на меті "створення максимальних перепон для прямого спілкування між громадянами Росії і України" (цей перл належить Голові Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтину Косачову). Хочеться спитати – які перепони? Бо насправді РФ сама видає своїм громадянам біометричні паспорти, починаючи із 2009 року. Той же пан Анатолій Вассерман, стверджуючи про українську "провокацію", визнав, що такі документи вже має велика кількість росіян і отримати їх в РФ не є проблемою взагалі.
Отже, "доброта" Росії і в цьому контексті є імітаційною і гібридною.
Українська влада повинна була б розуміти це.
Тому треба було готуватись до пропагандистської реакції Росії заздалегідь. Знаючи манери російських пропагандистів, обмежуватись просто публікацією президентського указу вже зовсім непрофесійно. Як і розраховувати на те, що країна-агресор "проковтне" такий крок України і не втне чогось у своєму стилі. Але у нас, як завжди – читайте скупі слова указу і робіть що хочете.
Однак цього замало.
Бо нині з'ясовується, що і дружні країни, з якими Україна має спільний кордон, не були належним чином проінформовані про запровадження вимог щодо наявності біометричного паспорту для їхніх громадян.
В усякому разі реакції зовнішньополітичного відомства Білорусі, яке заявило, що "очікує роз'яснень" від української сторони щодо питань можливого виникнення проблем у громадян обох країн при перетині загального кордону, можна було б уникнути при належному інформаційному супроводженні.
І найголовніше – ще до появи указу треба було дати вичерпні відповіді для українців, які або знаходяться в Росії, або вимушені там бувати. Це необхідна інформаційна робота, яка могла б знизити градус впливу російської пропагандистської машини на цих українських громадян. Невже не зрозуміло, що відповідальна держава має діяти саме так?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
