Таємниця ''сьомої статті'': мовні шифри реформаторського ''зуду''
Хочу почати із простого запитання – хто-небудь бачив на власні очі ОСТАТОЧНИЙ варіант положень Закону України "Про освіту", що проголосований у парламенті 5 вересня? Включно із приписом статті 7 цього Закону, якою регулюється питання мови навчання, зокрема в частині освіти представників національних меншин? Чи бачив текст цієї норми хоч хтось, окрім спікера парламенту Парубія, який учора його підписав та передав на підпис президентові?
Актуальне запитання, чи не так? Бо судячи із дикого галасу, який влаштовано з різних боків нових мовних барикад, усі неначе б то ознайомлені з текстом. Але спільна ознака коментарів усіх, хто нині маніакально знущається над клавіатурою комп'ютера, – відсутність в їх "аналізах" відповідних цитат, посилань на текст контраверсійного Закону. Одні – у стані істерики через "зраду", інші – волають про "перемогу". Але у цій емоційній оболонці немає жодного конкретного змісту. Все ходить околясом!
І я, та й багато інших, спостерігаючи за черговою неспроможністю влади, залюбки проаналізували б правові приписи цієї вже знаменитої статті 7, якою спровоковано скандал міжнародного рівня – із заявами МЗС семи країн, а сьогодні ще й на додаток парламентів Угорщини та Румунії. Із "дорученнями роз'яснити норму закону" послам з боку українського прем'єр-міністра. (Який, власне, не пояснив що конкретно пояснювати, але з ним таке буває, як кажуть, проїхали...). То ж веду далі...
Проаналізували б норму та дали б ймовірно добру пораду, як завжди, але... Проголосованого парламентом 14 днів назад Закону про освіту не було оприлюднено ані раніше, ані нині, тож широкий загал до нього немає доступу.
Ймовірно, його остаточне викладення може знаходитись у кількох місцях.
По-перше – на сайті ВР. Але там досі "висить" варіант Закону про освіту, який був запропонований депутатам до другого читання – без будь-яких правок з липня 2017 року.
По-друге – не варто шукати закону у відкритому доступі, до прикладу, на сайті АП. Хоч президент, за інформацією ЗМІ, отримав його учора.
Ну, і зрештою – текст мав би бути чітко озвучений під час обговорення в парламенті і зафіксований у відповідній стенограмі. Але вивчення стенограми обговорення під час ухвалення цього Закону, може порушити психічний стан навіть дуже здорової людини. От цитата з Парубія, який пропонує депутатам голосувати, чого вартує! Подаю дослівно: "Отже, я ставлю на голосування Закон про освіту з поправками, які були оголошені головою комітету Олександром Володимировичем Співаковським з трибуни під стенограму, а також в редакції частини сьомої, які були озвучені, які були озвучені Костянтином Юсовим з трибуни Верховної Ради України, а також доповнюючи поправку 814, яку підтримують усі в залі і яка всіх об'єднує, і з техніко-юридичними правками. З тими всіма заувагами я прошу підтримати проект Закону про освіту, номер 3491-д, депутатський, в другому читанні та в цілому. Колеги, прошу голосувати, прошу підтримати. Голосуємо! Прошу підтримати, прошу проголосувати".
Оця парубіївська абракадабра і була проголосована! Навіть не зважаючи на те, що спікер обізвав сьому статтю "сьомою частиною", на наявність у стенограмі варіанту, зачитаного Костянтином Юсовим, на текст поправки, зачитаний Оксаною Білозір, остаточного варіанту викладення статті 7 проекту Закону так і не було ні озвучено, ні написано під час голосування у парламентській залі.
Отже, навіть якщо "аналітики" з обох боків вміють приєднуватись до астрального тіла Парубія і читати думки у його астральній голові – відповідного формулювання вони там не знайдуть. Хіба що шифри та коди.
Тому друге запитання – звідки і навіщо увесь цей нездоровий рейвах, – має цілком зрозумілу відповідь. Це – черговий "здобуток" відсутності елементарної законотворчої культури. Яка дозволяє у порушення Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" проштовхувати до надскладного з правової, політичної, культурно-освітньої і практичної точок зору законопроекту, ключову правку "з голосу"! Вдумайтесь, люди – з голосу! І вчитайтеся у те (вище), що озвучив той "голос". Мовне питання, що є вже національними граблями, на які із дурною впертістю знову наступив теперішній парламент, питання, яке може спровокувати політичні вибухи та конфлікти (згадаємо, що було використано Росією як привід для початку анексії Криму), не має вирішуватись у такий примітивний, ганебний спосіб! Однак вкотре потрібно було спринтерським темпом відкрити "реформаторський сезон", а спікер Парубій звик виконувати, а думати при цьому не те щоб не звик – не навчився.
Відкрили. Як могли.
Абракадабра Парубія – питання окреме. Якщо б він узяв на себе інтелектуальне навантаження зачитати остаточний варіант статті 7 – сьогодні, принаймні, був би матеріал для фахового і конкретного аналізу. Але виходить, що ставлячи ЦЕ на голосування, спікер сам ще не уявляв собі, що то буде за текст!... Депутати, які голосували за спікерське буркотіння, узагалі тепер "не при справах".
Отже, увесь цей скандал, з якого тепер країна знову вибиратиметься із серйозними іміджевими втратами, вкотре є наслідком дрімучості сучасних законодавців та "реформаторської сверблячки", до якої так чутливий спікер парламенту. Крім того і стимулюють його серйозно. От сьогодні, до прикладу, прем'єр Гройсман заявив, що до нього доходять сигнали про начебто штучне затягування деякими політичними силами судової реформи, – для того, щоб зробити неможливим прийняття наступного етапу реформаторського зуду у вигляді пенсійної реформи. Володимир Борисович заявив, що сам був спікером і знає, "як працюють всередині процедури".
За його таємними "знаннями" виходить, що розгляд навіть тисячі поправок за день (а саме таку продуктивність продемонстрували депутати у перший день розгляду судової реформи) – це мала швидкість? То раджу взяти до рук калькулятор – відкриється багато цікавого. Навіть якщо припустити, що парламент працював вісім годин із годинною перервою на обід та мінімум годиною на "розкачку", то виходить таке: 6 годин – це 21600 секунд. Ділимо на тисячу поправок (які, до речі, були в абсолютній більшості відхилені), і отримуємо... 21,6 секунди на поправку! Така космічна швидкість сама по собі виглядає, як претензія на Шнобелівську премію, але прем'єр-міністру це здається затягуванням!
Попереду – нові такі "реформи". І нові "рекорди".
...А от остаточний варіант викладення статті 7 Закону про освіту ми побачимо тепер лише після публікації тексту, підписаного главою держави. Тобто не зовсім скоро і зовсім не обов'язково – у межах п'ятнадцяти днів, які відведені президенту для підписання закону або його ветування. Бо президент, як тепер водиться, може і не дотримуватися цього строку.
Тому вже сьогодні є потреба, не дочікуючись підписання і публікації, надати суспільству текстуальну версію ухваленого парламентом Закону України "Про освіту". Без шифрів, кодів і спікерської абракадабри. Достатньо елементарно оновити текст на сайті ВР – і фахове середовище надасть необхідний аналіз змісту і наповнення статті 7. Який, вірогідно, стане при нагоді главі держави, що опинився через цей закон у дуже незручній позиції. Адже "другий західний фронт", який утворився внаслідок мовної норми, якось треба нівелювати. Та й черговий розбрат всередині країни нікому не потрібен.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
