Щодо підсумків Парижа
Цим записом відкриваю, завдяки люб"язному рішенню редакції, свій блог на Українській Правді
Про підсумки вчорашнього паризького засідання у Нормандському форматі вже сказано і ще буде сказано багато, і переважно критичного. Дозволю собі непопулярний погляд – з позицій політичного реалізму.
Кінець війни буває 1) на умовах перемоги, 2) на умовах поразки, 3) на умовах нічиєї, модерованої ззовні. Оскільки у нас якраз третій варіант, то він неминуче тягне за собою прийняття деяких рішень, які об"єктивно не відповідають національних інтересам, але уникнути яких не є можливим.
Тому важливо не нагнітати емоції, а розумно готуватись до мінімізації всіх ризиків, які випливають із неминучих виборів на окупованих нині територіях в лютому або навесні 2016 року.
Нині акцент має бути перенесено із допущення/недопущення виборів на вимогу створення передумов, без яких будь-які вибори будуть вважатися фікцією. Існує чимало стандартів чесних виборів, які точно не можуть бути зігноровані, і тут Україна отримає широку міжнародну підтримку.
Згідно критеріїв ОБСЄ (на які посилаються Меркель та Оланд), чесні вибори, зокрема, неможливі без відновлення повноцінної інфраструктури українських політичних партій на місцях, яка нині повністю фізично зруйнована; без створення можливостей ведення вільної політичної комунікації та агітації, без свободи поширення українських медіа (втч телебачення, нині повністю відрізаного); без гарантій фізичної безпеки для кандидатів, агітаторів, спостерігачів, журналістів та виборців.
Не може бути вільних виборів за силового домінування на всіх стадіях виборчого процесу на певній території озброєних людей, які представляють лише одну конкурентну сторону потенційних виборів.
Не може бути вільних виборів і без забезпечення активного і пасивного виборчого права вимушених переселенців з окупованих частин Донбасу.
Якщо ці передумови не будуть гарантовані, вибори не будуть визнані легітимними, і ніхто не зможе аргументовано звинуватити українську сторону з "зриві процесу". Якщо ж будуть, то це означатиме крок до деокупації територій.
Його треба принаймні спробувати пройти.
