Печерський суд сьогодні оголосить вирок Верховному суду України
10 червня о 9 год. 45 хв. у приміщенні Печерського суду на вул. Гайцана (ріг Московської) станеться цікава подія: суддя Підпалий оголосить повний текст постанови за моєю скаргою на постанову прокурора Генпрокуратури Д.Атаєвої від 6 травня про відмову в порушенні кримінальної справи проти банди Барсукової у Верховному суді.
Сама Барсукова вирішила не чекати цієї події. Не встиг я подати свою скаргу від 14 травня до Печерського суду, як 13 травня Вища кваліфікаційна комісія суддів України вирішила:
[URL=http://court.gov.ua/kvalifikatsijni_komisiyi/ZVKK34/]А Надано висновок щодо звільнення:
1. судді Верховного Суду України Барсукової Валентини Михайлівни (у відставку);[/URL]
Отже, незабаром банди Барсукової у Верховному суді не стане. Точніше, не стане самої Барсукової, а банда залишиться.
Про це свідчить і символічний фрагмент стенограми засідання Верховної Ради:
Сьогодні, знаєте, що судді бояться? Приймати законні рішення. Такого ще в Україні не було, приймати законні рішення!...
ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, Василь Васильович.
ОНОПЕНКО В.В. І мені приходиться уговорювати, якщо буває звертаються, ти ж по закону, ти ж повинен поступити так, ні, мене завтра на шматки розірвуть. І це правда.
Після такого виступу голови Верховного суду будь-якої цивілізованої країни в парламенті цієї країни (адже прозвучало зізнання в тому, що він – голова – "уговорює" суддів схвалювати певні рішення) голова парламенту мав би одразу поставити на голосування, а потім підписати парламентське рішення, зміст якого полягав би у сакраментальному: "Завершуйте, Василь Васильович".
Але наш Василь Васильович не завершує, а продовжує керувати Верховним судом та кришувати банду Барсукової.
Саме тому ніхто, окрім Василя Васильовича та цієї банди, не хоче захищати Верховний суд від реформ Януковича (себто Ківалова-Портнова).
І правда в тому, що народ (і пересічні громадяни, і адвокати) знає: гірше, ніж зараз, бути вже не може. Пересічним і адвокатам абсолютно байдуже, який Верховний суд з якими суддями та з якими повноваженнями постановить чергове незаконне рішення – відфутболить цілком обгрунтовану касаційну скаргу "як необгрунтовану" або скасує цілком законне рішення суду нижчої інстанції.
Ба більше – ймовірно, що після реформи Януковича дещо у касаційній інстанції покращиться. Тому що зараз ці верховні жреці (від слова "жерти") Феміди не бояться ані бога, ані чорта, ані генпрокурора, ані президента. А після реформування ВСУ вони побоюватимуться хоча б цього Януковича (себто Ківалова-Портнова, солодкої парочки з Вищої ради юстиції).
Але повернемося до Печерського районного суду. 13 травня 2010 року я отримав на Головпоштамті Києва лист прокурора відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України Д.Атаєвої від 11.05.2010 N05/1/2-8822-09, з якого дізнався: "За наслідками перевірки 06.05.2010 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи".
Вчора в суді Дженнет Керімівна Атаєва заявила, що це був великий подарунок для Юрія Свірка – нарешті було винесено постанову ГПУ. І справді – я разів десять просив генпрокурора порушити кримінальну справу проти верховних суддів, але до 13 травня отримував лише відписки. А тут раптом Генпрокуратура здійснила трудовий подвиг – надіслала мені одну постанову, хоча за законом мала це робити щоразу у відповідь на кожну заяву про злочин.
Як же працює Генпрокуратура України? Ось як.
Ще 16 грудня 2009 року я звернувся до Генерального прокурора України із заявою про кримінальний злочин – постановлення суддями Верховного суду України завідомо неправосудного рішення.
Після того, як у січні я офіційно дав Дженнет Керімівні письмові пояснення про подання "Комерсантом-Україна" незаконної касаційної скарги від імені ліквідованого підприємства (ТОВ) за недійсною довіреністю та незаконне прийняття цієї касаційної скарги суддею Барсуковою після сплати судових витрат з рахунку іншого підприємства (ЗАТ), мені надіслали відписку про те, що незаконних дій судді ВСУ Барсукової не вбачається, проте є питання щодо директора цього ТОВ-ЗАТ Гоголєва, тому мою заяву переслали до прокуратури міста Києва.
Звідти я 1 березня 2010 року отримав чергову відписку, що і незаконних дій Гоголєва теж не вбачається.
Питання про те, а хто ж тоді винен, повісло у повітрі.
Як тільки я звернувся до Печерського суду зі скаргою на прокурорську постанову, 12 березня 2010 року заступник прокурора Печерського району М.Г.Твердохліб постановив: "Постанову ДІМ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Качана О.Ю. про відмову в порушенні кримінальної справи, яка винесена 26.02.10 – скасувати".
А дільничний інспектор міліції Качан 26 лютого 2010 року постановив: "В грудні 2007 року ТОВ "Комерсант Україна" було реорганізовано в ЗАО "Комерсант Україна". В серпні 2008 року на вимогу Апеляційного суду м. Києва, Войтов А.В. надав довідку про відсутність в ТОВ профспілкового органу. При складанні вказаної довідки секретарем був помилково використаний старий бланк ТОВ "Комерсант Україна" з печаткою, який генеральний директор Гоголєв А.В. не перевірив і поставив свій підпис, після чого вказаний документ Войтов О.А. надав до Апеляційного суду. Жодного умислу на підробку документу у них не було тим більше вказаний ні яких додаткових прав ЗАО "Комерсант Україна" не надав".
Тобто "упал-ударился-очнулся-гипс". Нічого особа не розуміє українською – що на бланку написано, а що на печатці.
Саме тому постановою від 7 травня 2010 року судді Печерського суду Білоцерківця у справі N4-522/10 ухвалено: "Постанову помічника прокурора Печерського району м. Києва Болховітінова С.В. від 15.02.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно генерального директора ЗАТ "Комерсант-Україна" Гоголєва А.В. за фактом службового підроблення за ст. 366 КК України – скасувати".
Минув місяць після 7 травня – думаєте, щось зрушилося? Прокуратура Києва надіслала мені чергову відписку, що суд задовольнив мою скаргу, а тому "підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається". Я – наївна людина – думав, що навіть якщо печерських прокурорів не позвільняють, то хоча б примусять порушити кримінальну справу. Та де там! Столичні прокурори нічого не вбачають. Навіть того, що після 12 березня – дня скасування печерським прокурором міліцейської постанови – минуло майже три місяці, але й там нічого не робиться. Та й навіщо?
Адже над столичними прокурорами сидять генеральні. Одна з цих генеральних прокурорів – пані Атаєва – у своїй постанові зробила декілька сенсацій.
По-перше, вона написала, "відповідачем у даній справі виступало ТОВ "Комерсант-Україна". Хоча цього ТОВ (що зазначено в постанові 26.02.2010 року печерського міліціонера Качана) НЕ ІСНУЄ з 2007 року, а обидва рішення в справі ухвалені наступного – 2008-го – року: 20.05.2008 та 06.08.2008.
По-друге, прокурор Атаєва зазначила, що до касаційної скарги (поданої 09.09.2008) "відповідно до вимог ст. 326 ЦПК України, надано довіреність від ТОВ "Комерсант-Україна". Проте ця довіреність не була дійсною з 24.12.2007 року, а недійсну довіреність додавати до касаційної скарги забороняє саме ст. 326 ЦПК.
По-третє, прокурор Атаєва обгрунтувала законність незаконної ухвали судді Барсукової від 28 жовтня 2008 року (хоча Атаєва пише про ухвалу від "28.10.09" – наступного року) про відкриття касаційного провадження тим, що цю ухвалу не було скасовано двома іншими ухвалами тієї ж судді Барсукової, хоча обидві її ухвали від 02.12.2008 та 11.02.2009 також є незаконними і свідчать саме про неправосудність рішень судді Барсукової. Окрім того, прокурор Атаєва чомусь не звернула увагу на те, що питання про законність ухвал судді Барсукової вирішувала сама Барсукова – зацікавлена особа.
По-четверте, прокурор Атаєва пише, що нескасовані або непереглянуті судові рішення вважаються законними. Тоді постає питання, навіщо Україні прокуратура та стаття Кримінального кодексу про неправосудні рішення.
Насправді Генеральна прокуратура України може та повинна порушувати кримінальні справи проти суддів, якщо є явні ознаки неправосудності їх рішень, хай собі вони поки що не скасовані. Практика порушень кримінальних справ проти суддів адміністративних судів В. Келеберди (м. Київ) та І.Зварича (м. Львів) свідчить, що прокурори не чекали скасування їх рішень.
А ось ще одному адмінсудді О.Бачуну, честь якого коштує (точніше, коштувала газеті "Обзор") 20 тисяч гривень, пощастило – його просто звільнила Верховна Рада. Перечитайте його позов до видавця "Обзора":
Вважаю за необхідне зазначити, що я, Бачун Олег Володимирович, вже напротязі багатьох років працюю суддею. Крім того, на сьогоднішній день я очолюю Окружний адміністративний суд міста Києва, що беззаперечно свідчить про мої професійні здібності, досвід, компетентність та рівень авторитету в суспільстві. Доречно зазначити, що за весь час моєї роботи суддею не було жодного випадку, який би свідчив про мою причетність до корупційних діянь, зловживання владою чи посадовим становищем, крім того відсутні будь-які вироки судів щодо винесення мною, чи за моєї участі, завідомо неправосудних судових рішень.
Тому пан Бачун, як пише "Телекритика", під час судового засідання у "справі 5-го каналу та Тві", таки встиг "на выход с вещами":
У цей час із приміщення адмінсуду за розпорядженням голови суду Олега Бачуна виносили картини, що прикрашали стіни (загалом близько 20 величезних полотен), вази, мішки з книгами. Олег Бачун, очевидно, збирав особисті речі (наступного дня його звільнила Верховна Рада). Заразом вантажники випадково захопили й особисту картину судді Блажівської. Проте цей інцидент не похитнув принциповості судді, яку треті особи неодноразово просили про перерву.
До речі, суддя Блажівська – донька екс-прокурора Києва Євгена Блажівського, який зараз працює заступником генпрокурора.
"Вынос тела" Бачуна відбувся ввечері 2 червня, а вже вранці 3 червня він виступав у Верховній Раді:
БАЧУН О.В. В той час, коли Верховна Рада не може витлумачити, вибачте, я не хочу вас образити, одне речення відносно явки на Комітет Верховної Ради запрошених суддів, що говорити про нас, про суддів, які мають справу з сотнями тисяч законів. І коли кожен намагається, на жаль, особливо в останні роки, намагаються втрутитися в відправлення правосуддя.
"Сотні тисяч законів" – це майже (а то й понад) мільйон (1000000) законів.
Дивно, але розділ "Законодавство" на сайті Верховної Ради на запит "закон" видає лише 4239 законів – разом з радянськими та гетьманськими (1918 р.) законами та законами про внесення змін до законів.
І цього мільйонера (маю на увазі кількість його "законів") захищає голова ВСУ Онопенко! Як захищав він і суддю Барсукову.
Саме тому сьогодні суддя Підпалий оголосить вирок Верховному суду – незалежно від того, задовольнить він мою скаргу або ні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
