Пацани-футбольори

Бути просто футболістом – якось дуже сухо і занадто формально звучить.

А от бути "футбольором" – це щось більше і яскравіше, ніж просто грати у футбол.

При чому неважливо де це відбувається: на професійному рівні чи на шкільному подвір'ї.

Футболіст відрізняється від футбольора тим, що перших називають переважно телевізійні спортивні коментатори, або люди, які самі м'яча в ногах не тримали, а друга назва – за визначенням відноситься до людини, яка буквально готова з з м'ячем жити-спати.

І не дивлячись на те, що останню часто використовують в іронічно-жартівливій тональності, наприклад коли хочуть сказати, що футбол для людини замінив усе життя і вона нічого крім футболу не бачить, щиру і непідробну відданість м'ячу підкреслює саме така дефініція.

Ну, я так думаю:-)



Сьогодні я побачив на полі справжніх футбольорів, хлопчаків 2002 року народження, які ганяли не по-дитячому, змагалися настільки самовідданно, що й дорослі вболівальники не втримували емоцій: гучні оплески, викрики і постійний гул стояв над стадіоном "Зміна" на Оболоні.

Фінал міжнародного футбольного турніру "Оболонь 2011". "Динамо" Київ – "Нива" Вінниця.



ФК "Динамо" Київ. 2002 р.н.



ФК "Нива" Вінниця. 2002 р.н.

Першій тайм тривалістю в 25 хвилин, саме стільки грають у фіналах дитячих турнірів, був за киянами.

Вони виглядали організованішими і діяли швидше. Як результат – 4:0 в першому таймі.

І хоча один з голів був автоголом – захисник "Ниви" зрізав м'яч у власні ворота, динамівці без сумніву виглядали сильніше.



По грі слід зауважити, що на відміну від хлопців з Вінниці, у "Динамо" був майже подвійний склад і вони часто використовували заміни. Для вінничан це була вже четверта гра за останні пару днів і хлопці виглядали втомленими.



Другий тайм як друге дихання для подолян. Два швидких голи киянам у відповідь і повне домінування на полі. Неймовірно – звідки вони брали сили ці дев'ятирічні пацани в жовто-чорній формі.



Справжні футбольори, інакше й не скажеш!

Два виходи сам на сам і доля матчу могла бути іншою, якщо б нападники "Ниви" не промахнулися.

З іншого боку, слід віддати належне динамівцям – кияни і, особливо їх голкіпер, намертво тримали захист своїх воріт.

В результаті – 4:2 на користь столичних футболістів. Вінничани повезуть до дому срібло.

Скільки вони будуть разом, як довго будуть вони радіти футболу, чи виростуть з них зірки – хто знає... Це багато в чому залежить від дорослих.



Дорослі, зверніть увагу на пацанів. Вони хочуть і можуть грати в справжній футбол і часто їх безкопромісність і азарт набагато переконливіші ніж їх професійних колег старшого віку.

Якщо цей блог читають ті, хто в силах робити такі турніри, робіть, будь-ласка.

Подаруйте пацанам свято – вони того варті. А їх сотні тисяч по усій країні. Подаруйте свято собі, адже ніщо не зрівняти зі справжнім дитячим футбольним азартом без гри на публіку і договірних матчів "великого" комерційного футболу.



Дуже б хотілося побачити через якихось 7-8 років цих хлопчаків на футбольних полях Європи, а український футбол – в кожному дворі, адже колись так й було...









Велика повага і подяка організаторам турніру, які вже в 17 раз проводять свято дитячого футболу.



Фото з фінального матчу – тут

Участь в турнірі вінницької команди "Нива" забезпечив Фонд Петра Порошенка.