Новий Закон про вибори – тушкофабрика
Новий Закон про вибори став дуже дивним компромісом між владою та опозицією. Суть цього компромісу у тому, що опозиції, – а точніше, лідерам опозиційних парламенстських партій – дадуть можливість знову потрапити до парламенту по партійних списках, а влада зарезервує для себе адмінправо сформувати більшість у парламенті через фракцію ПР та мажоритарщиків.
Першим наслідком цього закону стане те, що основна інтрига навколо майбутньої більшості розгортатиметься не навколо партійної боротьби, а в мажоритарних округах. Поки увага ЗМІ, міжнародних спостерігачів та експертів буде прикута до динаміки партійних рейтингів, до поведінки знакових фігур-лідерів списку та загальноукраїнських екзит-полів, на мажоританих округах, – подалі від Європи та столиці, – тихо домінуватимуть адмінресурс та фальсифікації.
Більше того, саме по мажоритарних округах до парламенту потраплять люди, які будуть найбільш залежні від влади. І не лише тому, що вони будуть зобов'язані владі за неналежне використання адмінресурсу під час виборчої кампанії, а, насамперед, тому, що мажоритарку, відповідно до правил нового закону, будуть здатні виграти лише ті, хто має підтримку потужного бізнесу.
Чи може виграти вибори по мажоритарному округу "самовисуванець" вчитель? Лікар? Лідер місцевої громади? Аби перемогти, кандидату будуть потрібні гроші і, отже, власний бізнес, а в країні, де захист приватної власності – утопія, власний бізнес стає, в кращому разі, механізмом утримання депутата на короткому мотузку.
Тепер рейтинги політичних партій можна буде сприймати хіба як проноз погоди. Його можна брати до уваги, але життя відбувається незалежно від погодних умов. Як незалежно від рівня електоральної підтримки влади та політичних партій, буде формувана нова ідеологічно сіра і добре протушкована більшість.
Другим наслідком закону є нівелювання ролі партій, як органу колективної відповідальності та представництва. Не тільки тому, що депутати з партійних списків складатимуть лише половину парламенту. А і тому, що і надалі не партії, а окремі депутати формуватимуть парламентську більшість. Не партійні висуванці, а представники тіньових кланових груп делегуватимуть і вже делегують своїх представників в Уряд. Нарешті, через падіння довіри, фактично, до всіх політичних сил, не від партій, а як "самовисуванці" буде йти до параламенту значна частина мажоритарщиків.
До речі, "жертвою" нового закону стане і провладна Партія регіонів, чиї боси довго стояли пліч-о-пліч зі своїм лідером, але тепер поступатимуться тим, хто потрапить до "Тіла" через кулуарні ігри.
Третім наслідком є подальше поглиблення безвідповідальності політиків після потрапляння до парламенту. Законом не передбачені жодні механізми контролю виборців над своїми обранцями. Одним з таким засобів контролю мав би стати дієвий механізм відкликання народних депутатів (обраних через мажоритарні округи), якщо ті не виправдали довіри виборців. Наявність такого механізму стимулювала би мажоритарщиків дотримуватися своїх обіцянок і не перебігати з фракції в фракцію.
Нарешті, певно, найцинічнішим прикладом такої безвідповідальності стала відмова тих, хто голосував за закон, від своїх обіцянянок запровадити систему "відкритих списків"- можливості для виборців впливати на порядок кандидтатів у депутати від політичних партій.
Новий закон, по суті, ізолює громадян від контролю над політиками, як на рівні висунення кандидатів, так і на рівні контролю за їх діяльністю після обрання. Закон стимулює появу в парламенті індивідуальних та колективних тушок, які, "обравшись", вважають, що не вони винні суспільству, а суспільство їм.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
