6 січня 2026, 21:50

Коаліція охочих всоте відправляє в Україну військовий контингент

Стармер та Макрон всоте раз оголосили про намір розгорнути багатонаціональні війська в Україні після завершення війни. Якби кожний такий намір "Коаліції охочих" можна було би перетворити на одну кулю, від Росії вже не залишилося б і мокрого місця. Але хоча наміри в кулі не перетворюються, лідери коаліції все одно оголошують про свої "гарантійні контингенти", бо знають, що цього не вони зроблять. Звісно доти, доки на це не дасть згоди Трамп. А він поки згоди не дає. Бо на це не згоджується Путін.

В цьому драматичному спектаклі є і свої плюси. Для Стармера і Макрона грізні зовнішньополітичні ініціативи – це популярна тема для внутрішнього політичного вжитку. Європа виглядає "сильною" завдяки заявам "Коаліції охочих". Зрештою, це допомагає пояснювати власним виборцям чому Європі треба платити гроші США за зброю для України. І це насправді для нас великий плюс.

Але якщо говорити про буквальну відправку європейських сих в Україну, то цього не слід очікувати. Сьогодні Європа – це паперовий тигр. Континент з величезним економічним та науковим потенціалом, який за останні 20 років втратив волю захищати себе. Звісно, є на європейському континенті винятки – Польща, Швеція, чи Фінляндія – але це швидше винятки, які підтверджують загальне правило втоми ніжної Європи від відповідальності за власну безпеку.

Аби паперовий тигр перестав бути паперовим Європі треба власні інвестиції у власні армії і згоду на непопулярні рішення, – як наприклад відновлення обов'язкової військової служби, – як це було, зокрема, у Франції чи Німеччині ще у 1990-х.

Можливо, частиною цих рішень стане прискорена інтеграція України до ЄС, – це дасть Європі надійний форпост на сході, або (теж варіант) зміна ставлення до європейської перспективи Туреччини, яка має другою за величиною армію в НАТО після США. Ну, а поки масштабні зміни лише у планах, європейські лідери вкотре оголошують про стрімкі військові операції в Україні на папері. Джерело: https://censor.net/ua/b3594150

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

З "невступом" України до НАТО не все так просто

У Києві відбулося, вважаю, стратегічне засідання Ради Україна-НАТО. Відверто кажучи, несподіване засідання. Бо публічно політичні контакти між НАТО та України різко зменшилися на тлі сподівань Трампа, що це зайвий раз не дратуватиме Путіна та посилюватиме дипломатичний тренд про завершення російсько-української війни...

Геополітична битва на землях Угорщини

Що справді зробив Орбан унікального для Угорщини – то це перетворив її на поле геополітичної битви між тими, хто впливає на майбутнє людства...

Дата завершення війни між США та Іраном

Ризикну припустити – війна проти Ірану триватиме справді 4-5 тижнів. Її тривалість – повністю залежить від Трампа, а не від Ірану чи ще когось...

Ядерні істерики Путіна

Повірити у те, що Велика Британія і Франція, які без дозволу Трампа бояться прислати в Україну бодай одного піхотинця, раптом вирішили передати Україні ядерну зброю можуть хіба одурманені пропагандою раби...

Танці з Трампом втрьох

Тристороння зустріч Україна – США – Росія – це ніби прорив по формі, але стояння на місці по смислах. Очікувано, ніяких надзвичайних досягнень не відбулося...

Путін перед вибором: або васалом Китаю сьогодні, або васалом США завтра

Стратегія планування війни у Путіна скоротилась до шести місяців. Влітку – вся надія на те, що літній наступ обвалить фронт України, взимку – на те, що удари по енергетиці обвалять український тил...