5 січня 2013, 12:34

У пошуках утраченого часу

У 1930-х роках, у розпал голодомору та репресій у Радянському союзі, у середовищі європейської інтелігенції, для якої мистецтво значило більше, ніж справжній світ, несподівано з'явились симпатики Кремля. Аякже! В Росії здійснюється масштабна індустріалізація, радянська пропаганда показує непідробний ентузіазм громадян, а держава дбає про митців. А в самій старій Європі не зупиняється економічна криза, навколо бідність, декаданс і депресія...

Один з таких симпатиків – французький письменник майбутній Нобелівський лауреат – Андре Жід не приховував симпатій до комуністів та заявив на весь світ: "Якби для успіху Радянського союзу потрібне було моє життя, я б його віддав". У Кремлі почули захоплення письменника, видрукували його твори та запросили до Радянського союзу, куди він завітав у 1936 році разом з низкою представників французької інтелігенції.

Коли французькі інтелектуали перетинали кордон, вони символічно позбулися майже всіх своїх речей, аби не псувати високу пролетарську культуру своєю меркантильною "буржуазністю". І добре, що не викинули свої паспорти. Бо вже у 1936 році Андре Жід, замість того, щоби віддати за "совок" життя, видав звинувачувальні записки під назвою "Повернення з СРСР", в яких, знову таки з ідеалістичних мотивів, вщент розкритикував радянський тоталітаризм, та був на довгі роки занесений у країні своєї колишньої мрії у чорні списки цензури.

Через багато років по тому актор Жерар Депардьє раптом згадав про те, що в його родині були симпатики комуністів. І це не тому, аби висловити захоплення потужними звершеннями Росії чи заявити про нову місію Москви. Бо економіка російська тримається на плаву лише завдяки нафті та газу, а нові цивілізаційні ідеї в Росії, навіть, не обговорюються.

Депардьє захопився Росією лише для того, аби не платити податки.

І все. Часи жертовних вчинків лишилися в минулому. В політиці немає митців. Або ідеалізм у Франції не в моді. Або інтелектуали стали комедіантами.

Дріб'язкові мотиви – ознака того, у вчинкові немає геополітики, змови, чи "переоцінки всіх цінностей". Не той масштаб.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Заздрість як політична ідеологія

В Румунії обійшлося, – ще одного "орбана" не сталося. Але вибори в Румунії – це не лише про Румунію. І взагалі не лише про політику. Це про життєві мотивації величезної кількості закомплексованих людей зі Східної Європи, які поколіннями жили у затхлому "соцтаборі", потім отримали ЄС, НАТО, гроші з Брюсселю та отримали можливість жити і працювати у цивілізованій Європі...

"Кабальна" угода, яка, при політичній волі, ніколи не буде виконуватися

Не варто аж надто перейматися "кабальною" угодою про надра, просто з тієї причини, що вона ніколи не буде реалізована. Навіть, якщо і буде підписана прямо зараз і без змін...

Розуміти Трампа

Говорити з трампістами – це як говорити з інопланетянами, які колись прилетять на Землю. Ніби і розвинена цивілізація, яка спромоглася випередити нас у технологіях, а при цьому зовсім інший світ, з іншою підходами і мораллю...

Промова Трампа про мирні плани, яких немає

Промова Трампа показала про що ми "трохи" здогадувалися – ніяких чітких по пунктах виписаних планів у нього ні щодо України, ні щодо інших гучних міжнародних питань немає...

Що американці думають про Україну, Трампа та Зеленського: свіжа соціологія із США

Отримав результати цікавого опитування, проведеного у США The Economist/YouGov Poll з 16 по 18 лютого (опитано 1603 американців, похибка 3,3%)...

Німецькі вибори: надія на повернення здорового глузду.

Трамп урочисто заявив про велику перемогу консерваторів у Німеччині, а Мерц урочисто оголосив, що незалежність Європи від США мають стати пріоритетом його політики...