1 січня 2014, 13:34

Новий рік як народження українського макрокосму

Після двох десятків років державної незалежності українці нарешті почали намацувати смисли національної ідеї. Цьому допомогла шокотерапія Януковича, яка поставила українців на межу національного виживання. Не у академічних пошуках істини з бібліотеками та круглими столами, а у спротиві режиму українці почали демонструвати ту ідеальну модель світоустрою, яка становить для них сенс суспільного буття.

У цьому макрокосмі точно немає місця для "самодержавства, православ'я, народності" та печерної віри в доброго царя, до якої нас знову тягне нікчемна влада.

Зараз важко сказати скільки в тому макрокосмі відведено місця для відлуння "американської мрії" з її індивідуалізмом, чи для ідеологій європейській націй, які по-своєму бачили і бачать світову дійсність.

Але тепер точно відомо, що в українському макрокосмі є слово свобода, є точно поняття гідність, є переконання про тимчасовість будь-якої влади, яка має обиратись і відповідати за свої вчинки.

Там навряд чи є мрія про матеріальний добробут, бо кожен, хто бореться з режимом, ризикує втратити залишки цього добробуту. Але там є також усвідомлення власної волі змінювати світ, волі, яка замішана на дивовижному оптимізмі, котрий попри будь-яку логіку і раціональні аргументи, надихав українців йти на майдани і барикади, хоча сила, гроші, влада були з протилежного боку барикад.

У минулому році ми поламали багато стереотипів про самих себе: і про те, що "наша хата скраю", і про те, ми "ніколи не піднімемось після 2005 року", і про те, що без лідерів майдану не буде.

Прагнення до свободи поступово стає переконанням більшості країни. Зараз це вже не ідеалістична віра маргінальної меншості, а справжній національний вибір, потужній тренд, складова національної ідеї. Ми знаємо, що з кожного вогника на Майдані може спалахнути полум'я української свободи.

У 2013 році ми втратили владу, яка могла спокійно привести нас в Європу. Але ми здобули важливіше – ми почали розуміти самих себе, розуміти те, хто ми є в цьому світі. Для кожної політичної нації це розуміння завжди дорого коштувало.

Але ми готові платити свою ціну.

Зміна влади у Великій Британії – антиросійський курс без змін

Що справді подобається у британській політиці, то це те, що незалежно від зміни політичних партій геополітичні орієнтири і антиросійська позиція Лондона залишатиметься незмінною...

Вступ України до ЄС – побудова нової "берлінської стіни"

Оптимістична дата вступу України до ЄС – 2030 – через 6 років. Приблизно скільки часу забрав вступ Хорватії до Євросоюзу, яку у цьому контексті часто порівнюють з Україною...

Вибори до Європарламенту: нова більшість для вчорашніх викликів

Вибори до Європарламенту показали, що політичний ландшафт Європи ще тримається купи – попри значні зовнішні землетруси. Центристи зміцнили свої позиції, і це добре...

Які "гарантії безпеки" потрібні Україні

Справжні гарантії безпеки мають містити не лише загальні запевнення у дружбі і "право" оперативно консультуватися з гарантом у разі небезпеки, а і дуже конкретні механізми спільної оборони у разі нової війни...

Європа без США?

Головна тема безпекових дискусій в Європі – що робити, якщо у США до влади повернеться Трамп. Після десятиріч перекладання відповідальності за європейську безпеку на плечі американців у Старому світі раптом настало усвідомлення, що може трапитися так, що європейська безпека буде залежати винятково від європейців...

Україна – тест для на майбутнє європейської системи безпеки.

Які перспективи України у майбутній системі європейської безпеки? (Продовження попереднього посту про дискусії щодо європейської безпеки за правилом Чатем-хауса, організованій одним із провідних європейських аналітичних центрів) 1️⃣ Україну справді готові брати і в НАТО, і в ЄС...