Новий рік як народження українського макрокосму
Після двох десятків років державної незалежності українці нарешті почали намацувати смисли національної ідеї. Цьому допомогла шокотерапія Януковича, яка поставила українців на межу національного виживання. Не у академічних пошуках істини з бібліотеками та круглими столами, а у спротиві режиму українці почали демонструвати ту ідеальну модель світоустрою, яка становить для них сенс суспільного буття.
У цьому макрокосмі точно немає місця для "самодержавства, православ'я, народності" та печерної віри в доброго царя, до якої нас знову тягне нікчемна влада.
Зараз важко сказати скільки в тому макрокосмі відведено місця для відлуння "американської мрії" з її індивідуалізмом, чи для ідеологій європейській націй, які по-своєму бачили і бачать світову дійсність.
Але тепер точно відомо, що в українському макрокосмі є слово свобода, є точно поняття гідність, є переконання про тимчасовість будь-якої влади, яка має обиратись і відповідати за свої вчинки.
Там навряд чи є мрія про матеріальний добробут, бо кожен, хто бореться з режимом, ризикує втратити залишки цього добробуту. Але там є також усвідомлення власної волі змінювати світ, волі, яка замішана на дивовижному оптимізмі, котрий попри будь-яку логіку і раціональні аргументи, надихав українців йти на майдани і барикади, хоча сила, гроші, влада були з протилежного боку барикад.
У минулому році ми поламали багато стереотипів про самих себе: і про те, що "наша хата скраю", і про те, ми "ніколи не піднімемось після 2005 року", і про те, що без лідерів майдану не буде.
Прагнення до свободи поступово стає переконанням більшості країни. Зараз це вже не ідеалістична віра маргінальної меншості, а справжній національний вибір, потужній тренд, складова національної ідеї. Ми знаємо, що з кожного вогника на Майдані може спалахнути полум'я української свободи.
У 2013 році ми втратили владу, яка могла спокійно привести нас в Європу. Але ми здобули важливіше – ми почали розуміти самих себе, розуміти те, хто ми є в цьому світі. Для кожної політичної нації це розуміння завжди дорого коштувало.
Але ми готові платити свою ціну.
