''20 пунктів'': сила міжнародних документів не в тексті, а в наслідках.
Чи варто всерйоз аналізувати 20 пунктів, – якщо вони все одно не будуть виконані і навіть прийняті Росією? Ці пункти всерйоз можна сприймати як винятково дипломатичні реверанси перед Трампом, від якого залежить яку зброю Україна отримає на європейські гроші. Тому ефективність цього документу вимірюється не тим, що там написано, а тим які результати Україна отримає внаслідок нинішніх зусиль Трампа. Важливо, щоби зброя і надалі надходила в Україну, а якщо/коли ці зусилля будуть зірвані, то це було "виною" не України.
Хоча реакція на оприлюднені "20 пунктів" – це гарна ілюстрація того, що будь-який фінальний документ цього етапу російсько-української війни (звісно, якщо він взагалі буде підписаний) не буде подобатися нікому. Просто на сьогодні так складаються геополітичні обставини, що повної і тотальної капітуляції Росії, на жаль, не буде. І тому фінальний документ міститиме речі, які нам здаватимуться абсолютно несправедливими. Але, світова історія, нечасто буває справедливою. Принаймні одразу. І російсько-українська війна – це саме той випадок.
З іншого боку, ці самі геополітичні обставини змушуватимуть Захід не залишати Україну наодинці з Росією. Поразка України прямо суперечитиме інтересам тотальної більшості країн НАТО, і тому фінальний документ (знову таки, якщо він взагалі буде підписаний) міститиме достатньої механізмів аби зберегти суверенну українську державу. І знову таки – мова тут не про справедливість, а про національні інтереси країн Заходу.
Перемир'я на якомусь етапі справді можливе. Насамперед тому, що Росія попри бравурну пропаганду також може потребувати паузи. Особливо, якщо і надалі триватимуть економічні та військові удари по російській бензоколонці.
Ризикну припустити, що вікно можливостей для реалістичних домовленостей може з'являться десь наприкінці січня – коли по факту завершиться дедлайн для відповіді Росії на ініціативи Трампа, і коли стануть очевидними результати російських спроб знищити українську енергетику.
Але навіть, якщо мирні документи будуть підписані, найважливішим буде не їхній текст, а що відбуватиметься під час перемир'я. Якщо Україна та Європа використають цю гіпотетичну паузу за призначенням і під час тимчасового миру будуть запущені масштабні інвестиції у військові виробництва, набудовані оборонні споруди біля лінії фронту, спроектована нова архітектура спільної європейської безпеки, тоді є шанси, що пауза у війні затягнеться надовго.
В історії світової політики немає жодної мирної угоди яка би гарантовано була дотримана до кінця. Якби було інакше, у світі давно не було би воєн. Але попри всі угоди на світі військових конфліктів стає більше. Однак вартість будь-якої мирної угоди може бути оцінена – але не фактом "вічного миру", якого ніколи не буде, а тим наскільки вдало ці угоди дали можливість підготуватися до майбутньої війни і тим самим стримати агресора.
Саме так і варто оцінювати "20 пунктів", які зараз обговорюють в Україні.
Вартість міжнародних угод вимірюється не їхнім текстом, а наслідками.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
