''Зрадники''
Ну ось! Зрадники – ті 400+ бійців з 72-ї, які перейшли кордон з Росією. Ті, хто це кричить, не розуміють, що відбулось. "Ізваринський котел", "сектор Д", чи як там ще називають ситуацію з тритижневим оточенням і винищенням наших солдат сепаратистами із заходу і російською армією зі сходу, призвів до того, що у людей почало втрачатись розуміння, хто є другом і хто є ворогом. Коли солдати бачать, що керівництво АТО кидає їх на смерть, а пресі рапортує, що солдатам надано допомогу їжею і боєприпасами, у них закрадається підозра, що вони живими АТО не потрібні, бо забагато знають. Що ними керують не патріоти України, а агенти Кремля і т.п. Це не мої припущення, а розповіді першоджерел. Не буду деталізувати, але це страшно, які саме думки приходять у голови цих людей.
А де зараз ті герої, що не перейшли в Росію? Жінки військових із тої частини 72-ї, яка пішла на ризикований прорив, розповідають, що вони потрапили в нове оточення, в той час як АТО про них знову нічого не говорить, ніби-то прорвались і все добре.
Щоб підтримувати моральний дух армії, таких речей допускати не можна!
Що відчуває солдат, який без води і зброї, як заєць, у траншеях бігає під Градами і читає в телефоні новини про те, що у нього все нормально і прийшло підкріплення.
Кожен солдат повинен знати, що його життя – цінність для держави і вона зробить все можливе, щоб він вижив. Необхідна така віра у серцях і головах військових. За цими принципами будуються усі сильні армії світу: ізраїльська, американська...
ЧОМУ у керівники АТО і Головнокомандувач цих елементарних речей не розуміють?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
