Доля Нацбанку та гривні: НБУ та МВФ проти Офісу президента та Коломойського
Сьогодні може вирішитися майбутнє української фінансової системи.
І не на нашу користь. Принаймні, якщо ви, шановний читач, отримуєте зарплатню в гривнях.
Що відбувається?
Відбувається довге протистояння. З одного боку – нетривкий союз Офісу президента, Коломойського та залежних від останнього представників Ради Національного банку України. З іншого боку – керівництво Національного банку.
Чому це важливо?
Тому що від цього прямо залежить доля українського бюджету, фінансової та банківської системи, а також, як не дивно, української зовнішньої політики.
Які інтереси у сторін?
Сторона Ігоря Коломойського (що включає не тільки його, а його впливових партнерів – Боголюбова та братів Суркісів) зацікавлена у контролі над НБУ, а також над вже державним Приватбанком. Бо саме державний Приватбанк та НБУ протистоять йому у судах, в тому числі міжнародних, у справах про вимивання грошей з Привату перед його націоналізацією. Через ці справи він у розшуку ФБР, під слідством у Великій Британії та змушений був полишити своє давнє місце проживання в Швейцарії, а згодом і в Ізраїлі, щоб повернутися до України. Він зацікавлений як в розвалі цих справ, так і в особистій помсті низці чиновників та екс-чиновників Нацбанку.
Сторона Офісу президента зацікавлена в контролі над ключовим фінансовим регулятором країни. В першу чергу – задля можливості покривати бюджетний дефіцит випуском гривні, а також для можливості керувати кредитуванням.
З іншого боку – сторона МВФ та команди Національного банку – точніше, того, що залишилося від команди попереднього очільника установи, Якова Смолія. Останні зацікавлені в збереженні незалежності регулятора та утриманні макрофінансової стабільності. І не зацікавлені ані здаватися Коломойському, ані брати участь в малограмотних авантюрах колишніх продюсерів гумористичних шоу.
Переламним моментом протистояння стала відставка голови НБУ Смолія. Останній пішов під політичним тиском – після особистої розмови з президентом. На той момент команда влади не соромилася визнавати, що такий тиск є – президент прямо обіцяв "дожати" банківську систему до стану покірності.
Сором'язливість прийшла пізніше – після розмови з представниками Міжнародного валютного фонду та іншими закордонними кредиторами, включно із посольствами ЄС та США. Там президенту, як ще не дуже досвіченому політику, ввічливо пояснили, що контроль політиків над банківською системою – це не те, чим варто пишатися. А також те, що незалежність банківської системи загалом і Нацбанку як регулятора зокрема – одне з великих досягнень України минулого часу. І спроба його "відкотити" буде мати наслідком припинення кредитування України міжнародними донорами – просто тому, що вони не будуть впевнені, що ці кредити не підуть на виконання політичних авантюр чи договорняків із олігархами.
Тоді команда президента опинилася у "віделці". Ініціювавши заміну старої команди Нацбанку, вони не змогли довести її до кінця – західні партнери прямо пов'язали подальше кредитування із збереженням команди Смолія, навіть після його уходу та приходу на його місце нового керівника, Кирила Шевченка.
Допомогло те, що Рада НБУ – наглядовий огляд Нацбанку – знаходиться під частковим оперативним контролем групи Коломойського. Деякі члени команди Смолія пішли на пониження із ліквідацією посад. Але залишалися два заступники – Сологуб та Рожкова. Нещодавно Рада НБУ оголосила їм обом догану та недовіру через їхні коментарі пресі, зокрема часопису Kyiv Post. Це – формальна причина їх прибрати.
Але як?
За даними "Нового времени. Бизнес", які підтверджуються і джерелами автора цих рядків, схема була обрана феєрична за своєю нахабністю. І дуже примітивна: Рада НБУ викидає Рожкову та Сологуба. Публічний рознос має відбутися просто сьогодні або найближчими днями. Після чого Офіс президента влаштовує демонстративний рознос голові Ради – Богдану Данилішину. Мовляв, шановні західні партнери, це не ми. Це все він. Рада НБУ взагалі незалежний орган, ми й не знали, що так може трапитися. Вибачте. Дайте грошей, буржуїни.
Схема, що могла б спрацювати у якомусь творі для не дуже прискіпливої аудиторії. Наприклад, у серіалі "Слуга народу". Схема, на яку у МВФ та Світовому банку просто покрутять пальцем у скроні та ввічливо попрощаються. Бо виправдання вже зовсім для слабких розумом.
Чим це нам загрожує?
Дефіцит бюджету – кількасот мільярдів гривень. Без західної макрофінансової допомоги залишається два варіанти. Або емісія (курс гривні виходить в космос), або східна макрофінансова допомога. І мова, на жаль, не про Китай з Японією.
Я переконаний: в Офісі президента впевнені, що проскочать. Там іраціональна віра у фарт та харизму лідера. Там були щиро здивовані, що не спрацювало з Путіним, який не піддався хлопчачому шарму "найвеличнішого лідера сучасності". Сподіваються, що піддасться МВФ, ВБ та посольства.
Але так не буде.
Пристібніть ремені.
