Хто очолить посольство України в США?
- А губернатора нашего куда?
- А мы его послом в Тунис отправим!
- А почему в Тунис?
- Ну а куда его девать-то?
"День выборов"
Нещодавно міністр закордонних справ Дмитро Кулеба запропонував кандидатуру нового посла України в Сполучених Штатах. Ним – а точніше, нею, на думку міністра, має стати його колишня колега по Кабміну, екс-міністр фінансів Оксана Маркарова.
Роботою нинішнього посла України у США Володимира Єльченка МЗС задоволене, але "принцип ротації в дипломатії ніхто не скасовував" – написав Кулеба у себе в Фейсбуці. Досить дивно. Принцип, справді, ніхто не скасовував, але Єльченко, призначений Зеленським у січні 2020-го, не пропрацював на посаді й одного року.
І чому саме Маркарова?
Останні п'ятнадцять років усі посли України в США були кадровими дипломатами та мали відповідну освіту. При всій повазі до пані Маркарової, вона просто з іншого тіста. Вона – професійний фінансист. Якою може бути логіка її призначення?
Зараз, взагалі-то, важкі та важливі часи. Нова адміністрація президента США налаштована на тісне співробітництво з Україною, в тому числі, у питанні стримування Росії. Тому відхід від традиції посилати в США кадрових дипломатів був би зрозумілим, якби туди делегували професійного "безпечника" чи навіть людину з військовим бекграундом.
Бо що нам потрібно від США? Саме зараз відкрилося вікно можливостей для вирішення цілої низки проблем Збройних Сил України. Адміністрація Байдена може бути більш налаштована до прямої військової допомоги Україні, ніж попередні адміністрації Трампа та Обами. А наші потреби тут досить великі. Потреби України добре описала "Європейська правда". Перерахуємо їх коротко: це нові кораблі для ВМС, нові системи закритого зв'язку (просто перезріла проблема, про яку не в курсі широка громадськість), засоби ППО (високоповажний Володимир Горбулін вважає, що можна вести мову про комплекси Patriot, щоб нівелювати російську перевагу в авіації), засоби радіоелектронної боротьби, обладнання та тренування для Сил спеціальних операцій України. Ну і просто фінансова допомога – хоча, звісно, внутрішні проблеми, на кшталт неузгодженності дій МО та ГШ, досі актуальні і заважають опрацювати навіть ті кошти, які є.
Від усього цього Оксана Сергіївна ще далі, ніж від просто дипломатії.
Тут теоретично можна запідозрити хіба що декілька сценаріїв різного ступеню цікавості.
Смішний – уявіть, що певна група відповідальних стейкхолдерів сіла і почала діалог в стилі "Так, пацаны, кого в США пошлем, если Ельченко не справляется? Ну кто у нас с американцами тусит, английский хорошо знает и в Штатах был? Маркарова? А что, тема..."
Бо це все якраз про Маркарову, питань нема. Вона деякий час жила та навчалася в США, там же проходила практику в Світовому банку, має бездоганну англійську.
Другий варіант ще веселіший та цікавіший. Оксана Маркарова – близька до Арсена Авакова (вона також єдина, окрім нього, кому вдалося втримати посаду при транзиті з уряду Гройсмана в уряд Гончарука). Але версію, що вплив Арсена Борисовича вже такий, що він нам і кандидатів в посли в США лобіює, слід все ж відкинути, як монструозну і дуже принизливу для діючого президента.
Третій варіант, який залишається – Оксану Сергіївну номінують на цю посаду саме через її спеціалізацію. Саме тому, що вважають, що там потрібний фінансист із досвідом роботи із міжнародними фінансовими структурами.
Але це варіант кепський та сумний. Бо він означає, що замість питань національної безпеки та військового співробітницва, завданням нового посла буде, в першу чергу, прикривати українську владу у перемовинах із донорами. Простіше кажучи – бабло, а не війна. Але все це так не працює. Щоб отримати кредит в МВФ, треба працювати не з Держдепом, а саме з МВФ. Хоча і з Держдепом теж, і з країнами G7 теж, і ще багато з ким. Але для діяльності топ-перемовника з МВФ посада посла України в США є не просто дивною, а навпаки – незручною та шкідливою. Адже в МВФ звикли спілкуватися з головою Мінфіну, НБУ, прем'єр-міністром України та Президентом. Все інше – це щось дуже дивне і малоефективне.
А найбільше лякає ситуація, коли замість перемовин щодо летальної зброї посол буде займатися переконанням МВФ та Всесвітнього банку, що пожежа в українських фінансах йде за планом, зміна керівництва Нацбанку не є посяганням на йього незалежність, а програми співробітництва з МВФ тільки здаються невиконаними.
Ви ж не це плануєте, шановні можновладці?
