Влад Троїцький Театральний режисер, засновник ЦСМ "ДАХ", керівник музично-театральних проектів "ДахаБраха", "DakhDaughters", "NovaOpera", "ЦеШо", засновник фестивалю сучасного мистецтва ГогольFest.

Про освіту

08 березня 2019, 16:49

Перейдемо до Харкова.

У цьому місті живе дивовижний художник – Гамлет. Декілька років тому він зробив перфоманс на ГогольФесті – добу простояв на табуреті.

До мене навіть ввечері підійшов охоронець і запитав: "Слухай, а що це в тебе там за дивак стоїть?". Довелось пояснювати, що це – художник і не треба його чіпати.

Гамлет робить дуже цікаві художні проекти, малює у Харкові провокативні графіті. У 2013 році він був одним із митців, хто представляв Україну на Венеціанському бієнале. Для Харкова та України це – знакова фігура.

Видатною фігурою для Харкова також є один із найкрутіших режисерів світу Андрій Жолдак.

У 2002 році йому запропонували очолити театр ім. Т. Шевченка ("Березіль") у Харкові. За два роки Андрій зробив так, що про харківський драматичний театр знали не лише в Україні, але й закордоном. "Березіль" почали запрошувати на топові фестивалі світу. Через деякий час Андрія "попросили піти", звісно ж.

У нас так часто буває, на жаль. Проте досягнення цієї людини для України важко переоцінити. І хоча зараз він працює закордоном, це – видатний українець. Ось точно.

Ще один видатний українець жив "із іншого боку" країни – на Закарпатті. Це – Аттіла Віднянський, який колись очолював угорський драматичний театр у Берегово. У той час цей театр був одним із найяскравіших в Україні.

Зараз Віднянський – головна театральна фігура в Угорщині. Він – художній керівник Національного театру в Будапешті – єдиного національного театру Угорщини. І третина акторів там – українці.

Ця видатна людина – частина України у світовому культурному просторі.

В Одесі живе один із найвідоміших художників України Олександр Ройтбурд.

Зараз він керує Одеським художнім музеєм. Взятись за це виявилось ризикованою справою. Скільки ж бруду на нього вилили. Але це його завзяття ("Я зможу!") – це щось неймовірне.

Давай, Сашко! Бо якщо ти зможеш дати ковток свіжого повітря цьому музею – це буде дуже круто! Аби не було так, що діти, ще не зайшовши до музею, вже забули, що вони там бачили.

Зараз в Україні обговорюють дуже серйозну проблему: багато молоді виїжджає закордон. І один із аргументів: "Ми хочемо, щоб наші діти отримали якісну освіту".

Моїй доньці скоро виповниться 11 років. Вона вчиться в одній із найкращих державних шкіл Києва. І я бачу, які жахливі проблеми у нас із освітою. Як зі шкільною, так і з вищою.

Проблема шкільної освіти полягає у тому, що навіть молоді вчителі все рівно відтворюють радянську систему освіти. Дитина повинна завчити знання, зазубрити.

Хоча, частенько, знання самих вчителів теж не дуже якісні. Адже у вчителів, через об'єктиві та суб'єктивні причини, немає ні часу, ні бажання займатись самоосвітою.

Енциклопедичні знання – у твоєму телефоні. Ти у будь-який час можеш отримати довідкову інформацію.

Треба навчити дітей, як її аналізувати та використовувати.

Треба навчити дітей мислити.

Треба навчити вчитись, а не просто повторювати написане у підручниках.

Більшість уроків у школах просто нецікаві. Окей, у Радянському Союзі у тебе не було вибору – ти "повинен". Зараз аргумент "ти повинен" працює, у кращому випадку, років до 12. У 13 років дитина вже може спитати: "Навіщо? Що мені це дає?".

Катастрофічно бракує хоча б одного адекватного освітнього сайту з української мови. Доступного, легкого, з хорошою архітектурою та, головне, цікавого для дітей різного віку.

Є багато іншомовних зразків як це може виглядати та як це можна зробити. Але в Україні цього, чомусь, досі немає. Всі кажуть: "Має бути мова!". Де "мова"? Звідки нам її брати?

Уроки англійської мови у наших школах, насправді, не мають нічого спільного з англійською мовою. Тому що самі вчителі її не знають. У них неправильна вимова, вони не вміють думати англійською.

Але ж зараз світ відкритий, є повно освітніх програм. Треба зробити так, щоб діти справді вчили мову, а не понуро повторювали "часи". Вони мають розуміти розмовну мову. Вони мають вміти читати літературу англійською мовою.

Що стосується історії України – це ще більша катастрофа. Для того, аби зробити проект, присвячений українській історії, ти маєш перекопати безліч джерел. Немає ресурсу, куди я міг би зайти та знайти всю необхідну мені інформацію. Ну, зробіть ж це!

Це може бути навіть завдання для студентів Могилянки, для студентів Шевченка. Нехай розробляють, нехай створюють – це ж круто, цікаво! Це може бути навіть дещо бешкетно, дещо провокативно. Друзі, будь ласка, зробіть! Дуже треба, дуже.

Потім виникають проблеми з вищою освітою. Коли я зустрічаюсь з українськими студентами, я розумію, що у них величезні прогалини у світоглядному ландшафті. Про існування деяких речей вони навіть не підозрюють.

Важливим ж є також розуміння культури. Якщо ти вивчатимеш лише філософію, не розуміючи культурного та гуманітарного контексту, твоя філософія не працюватиме. Ти не розумітимеш, до чого це все.

Вчитись зараз ще можна в Українському Католицькому Університеті у Львові. Але це тому, що УКУ – приватний виш. Від державних "метрів" – КПІ, Могилянки, Шевченка – майже нічого не залишилось.

Могилянка мала потужний міф та зухвальство В'ячеслава Брюховецького – це все "злили" за 10 років, після того, як закрили центр сучасного мистецтва Сороса. А це було культовим місцем для Києва. Цей простір був потрібен для розвитку свідомості у столиці.

Якщо наші викладачі та ректори себе не переосмислять, діти все частіше казатимуть: "Я не хочу витрачати 6 років свого життя ось на "це все". Мені шкода. Це ж мій дивовижний час". І це до добра не доведе.

Вчитель – це покликання. Багато хто вступає до педагогічних вишів, бо "так вийшло". І в цих університетах "позавчорашні" викладачі годують тебе своїми "позавчорашніми" знаннями. А ти потім – дітей.

Але потрібно цікавитись дітьми, включатись у їх історію. Бути вчителем не у радянському розумінні, а, можливо, у східному.

І якщо ви не почнете творити разом із дітьми – у вас немає майбутнього. Ви будете нещасними, пригніченими і вас ніхто не буде любити.

Щоб вчителів любили, вони самі мають любити. А "любити" – це "включатись". З вами дитина часто проводить більше часу, ніж з батьками.

Від вас залежить, яким буде обличчя України. Я не маю на увазі, що потрібно сприймати цю відповідальність як тягар. Насправді, це – цікаво.

Насправді, ви – творці людини. І треба підходити до цієї справи як творець.

Давайте, друзі! Інакше згаєте свій час і всі розумні діти від вас втечуть. А дуже б не хотілось, щоб так вийшло.

powered by lun.ua
Коментарі — 18
Чепіга _ 11.03.2019 22:28
IP: 35.235.227.---
Olha Novytska:
Вибачте, але від "закордон" (замість "за кордон") дуже сумно стало. Це як "через дві неділі" чи "на протязі місяця".
Однако...
Olha Novytska _ 11.03.2019 14:52
IP: 35.235.227.---
Вибачте, але від "закордон" (замість "за кордон") дуже сумно стало. Це як "через дві неділі" чи "на протязі місяця".
Anton Ovcharenko _ 10.03.2019 18:43
IP: 35.235.227.---
Елена Величко:
10-15 тысяч грн в Харькове – не так уж и много, но и не копейки.
Елена Величко _ 10.03.2019 17:13
IP: 35.235.227.---
hrim:
Подивіться ще американський серіал "Змінений вуглерод (carbon) ", а також почитайте статтю Гальчинського на "Дзеркало неділі". Людство йде уперед, до речі саме у розвинених країнах піднімають питання перерозподілу й великої різниці у доходах (дивись серіал "Змінений вуглерод (carbon) "- там саме багатії представлені як ті, що живуть на небі – "небожителі"). Тобто велика різниця у доходах ТАК САМО ЯК І ЗРІВНЯЛІВКА – це гальма та проти громадян та суспільства. При чому, гроші саме не монополізовані, бо монополії можуть бути корисні, а УЗУРПОВАНІ як і все інше в нас.
hrim _ 10.03.2019 16:56
IP: 35.235.227.---
Сьогодні переглянув фільм "ГУЦУЛКА КСЕНЯ".
Завдяки високопрофесійним колективам "Дах Дотерс" і "ДахаБраха" маємо чудовий український мюзикл.

Дякую пане Троїцький
Корж Микита _ 10.03.2019 16:35
IP: 35.235.227.---
Елена Величко:
независимые эксперты в США причину смертности американцев от врачебной ошибки ставят от 3 до 6 места. И это в США, где в медицину вкачиваются миллиарды долларов. Так шо, дело далеко не в деньгах, а в системе. То шо тут автор называет "советской системой образования", продуктом которой он является сам, берет свое начало задолго до СССР. Есть такое понятие – педагогический процесс, принципы кот были разработаны ещё в царск времена и направлены на преодоление массовой неграмотности. С поставленной задачей педагогический процесс на сегодня справился и если у панства есть желание его вдосконалювати, бога ради. Только делать это следует не через "Роттердам+", а то, знаете, скатитесь во времена церковно приходских двух классов. Никогда не читали в архивах записи церковных книгах 18-19 ст?
Илья Гуцуляк _ 10.03.2019 16:33
IP: 35.235.227.---
Давно вже прийшов до висновку, що вчитель і вихователь найважливіша спеціальність у країні. І по великому рахунку, результати їх праці, в основному, і визначають життя країни. Високоосвічене і виховане населення не може допустити, щоб їх країна була бідна і нещасна.
Елена Величко _ 10.03.2019 16:22
IP: 35.235.227.---
Таким чином, перше – то необхідні умови й для навчення й для вчителя.
ВЧИТЕЛЬ тут є тим, хто веде в ланцюжку вчитель – учень, й вкладення у вчителя – то вкладення
в знання та особистість учня. Так само як і лікар й інші професії, що працюють та обслуговують людей.
НЕ СКОРОЧУВАТИ, а навпаки, у еру, коли йдуть роботи та роботизовані системи – саме професії, що працюють для людей, повинні збільшуватись, а якісні умови життя – поліпшуватись. Все це потребує ІНШОГОЇ ФІЛОСОФІЇ. у тому числі й економічної, що остання повинна мати чітки схеми, розрахунки та плани ЗРОСТАННЯ добробуту та гуманітарної складової у суспільстві, а не постійного грабунку та пригнічення. От й треба починати вчити та втілювати НОВІТНІ суспільні науки стосовно людини.
Елена Величко _ 10.03.2019 16:10
IP: 35.235.227.---
В середовищі освіти бачимо УСІ ВАДИ сучасного в країні. Це не партнерські відносини, а підкорення, приниження, безгрошів"я, відсутність бази для розвитку, відсутність необхідного, у тому числі й грошей для створення нових знань та інше... Така система НЕ МОЖЕ створити якісну та гідну людинку, а формує ТЕ САМЕ, тобто людину, що буде підкорятись обставинам та терпіти, а не творчу та креативну особистість, що відчуває гідне ставлення й сама у цьому процесі вчиться гідному.
Елена Величко _ 10.03.2019 16:04
IP: 35.235.227.---
Grenader45:
От з вами згодна в контексті, що треба ЗНАТИ яку систему будуємо, щоб виховати людину. Дивимось приклад: навчили у СРСР одобрямс та "начхалник завжди правий"... – й от тероризують вчителів адмінробітники як хочуть, а вчитель – мовчить. Ба, більше, проблеми якісного та професійного викладання НЕ ПІДНІМАЛИСЬ, бо в освіті ЗП НІЯКІ, тобто ПРИНИЖЕНИЙ вчитель або такий, що набраний ПО БЛАТУ – не може нічому навчити. От ОСНОВНІ проблеми – це невідомо чому вчити (бо навчиш бути завжди чесним та мовчати – ВСЕ! затопчуть брехливо-нахабні...), далі – ДІЙСНО ЗНАЮЧІ – не в пошані, бо ще й Зарплату хочуть (те що наразі платять – то СМІХ та сльози) та ті, що не знають нічого відчувають острах...ТОМУ, треба, щоб не оці бутафорні звання були, а ДІЙСНІ Знання у вчителя та ЗАРПЛАТА відповідна, а також креативність. Бо, пригнічена та відстала особистість, НЕ МОЖЕ нічому навчити.
hrim _ 10.03.2019 09:41
IP: 35.235.227.---
Мирослав Дністрянський:
Вища школа України дійсно має багато проблем. Головні з них спричинені хронічним недофінансуванням, а також і тим, що в Україні практично не було ротацій на адміністративних посадах, а відповідно формувалася кланова система і різні нездорові відносини. Але незважаючи на це. українські університети зберігають значний потенціал і можливості оздоровлення. Для цього треба виписати і юридично оформити всі механізми прозорих відносин. Водночас огульна критика українських університетів часто здійснюється на замовлення тих структур, які зацікавлені в еміграції українських абітурієнтів на навчання за кордон. Тому в дописі В. Троїцького, якого я поважаю як режисера і громадянина, є низка лозунгів, які працюватимуть не модернізацію української вищої школи, а на інтереси закордонних зацікавлених середовищ.
Погоджуюсь.
Критика заради критики приносить тільки шкоду. До того ж з боку осіб, які не знають суті проблеми Освіти в Україні.
Александр Бондарь _ 10.03.2019 02:27
IP: 35.235.227.---
Согласен с вышесказанным, у нас огромная проблема в преподавании. Такое направление как педагогика в упадке, особенно в высшей школе. Ведь откуда берутся преподаватели? Это бывшие студенты. И эти ребята читают так, как читали пары им. Получается замкнутый круг, и в 2019 году преподают как в 1969. Но в этом нет их вины, мало кто рождается со способностями учить. Но эти способности должен компенсировать курс педагогики, на который всем плевать, особенно в технических вузах. Нужно доносить людям, что навык передачи информации, не менее важен для учителя и преподавателя, чем знание предмета.
Конечно, это не единственная проблема украинского образования, но очень обделённая вниманием.
Grenader45 _ 09.03.2019 23:39
IP: 35.235.227.---
Освіта має розглядатись у контексті усіє державної розбудови. Грубо кажучи – яка економіка, медицина, суддівська і правоохоронна системи, така і освіта. Тож можна погодитись з автором, щодо проблем у освіті – бо вони плоть від плоті...
Дивують спроби автора знайти вирішення проблем освіти. "Вчитель – це покликання", "потрібно цікавитись дітьми, включатись у їх історію. Бути вчителем не у радянському розумінні, а, можливо, у східному. ", "вони самі мають любити. А "любити" – це "включатись"", "ви – творці людини".
Такі заяложені, абстрактні, "совкові" гасла без жодної конкретики – НІКОЛИ не призведуть до серйозних змін.
Можливо автору варто обмежитись сферою "музично-театральною", а сферу освіти залишити у спокої...
Mike Naplekov _ 09.03.2019 21:28
IP: 35.235.227.---
"Всі кажуть: "Має бути мова!". Де "мова"? Звідки нам її брати?"
===
Язык есть отражение, описание жизни. Любой. И чем полнее жизнь, тем полноводнее река языка. Никакими сайтами язык не оживишь, особенно если постоянно врать, воровать и иметь ввиду собственны народ.
Так что, до лампочки на каком языке, исходными должны быть 10 заповедей, а там само прорастет.
Мирослав Дністрянський _ 09.03.2019 20:37
IP: 35.235.227.---
Вища школа України дійсно має багато проблем. Головні з них спричинені хронічним недофінансуванням, а також і тим, що в Україні практично не було ротацій на адміністративних посадах, а відповідно формувалася кланова система і різні нездорові відносини. Але незважаючи на це. українські університети зберігають значний потенціал і можливості оздоровлення. Для цього треба виписати і юридично оформити всі механізми прозорих відносин. Водночас огульна критика українських університетів часто здійснюється на замовлення тих структур, які зацікавлені в еміграції українських абітурієнтів на навчання за кордон. Тому в дописі В. Троїцького, якого я поважаю як режисера і громадянина, є низка лозунгів, які працюватимуть не модернізацію української вищої школи, а на інтереси закордонних зацікавлених середовищ.
Anatol Zubenko _ 09.03.2019 07:19
IP: 35.235.227.---
Нам німець написав історію...На жаль справжню,свою, ми втратили. І нема на те ради...
Безпідставна аксіома _ 08.03.2019 20:30
IP: 35.235.227.---
jjj
Юрій Горяйнов _ 08.03.2019 20:21
IP: 35.235.227.---
Талановита людина – талановита у всьому, що робить. Як добре, що в Україні є такі, як Влад Троїцький. Йому б вийти на Гриневич, може знайшли б спільну мову.
Aтака Путіна1160 Уряд реформ369 Корупція1246 Україна та Європа1016 Мовне питання184
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter