Тарас Шевченко Співголова Ради Реанімаційного Пакету Реформ, директор Центру демократії та верховенства права.

Початок виборів. Юридичний аналіз

13 січня 2019, 17:01

Виборча кампанія офіційно стартувала і вже зареєстровані перші кандидати. Звичайно, в інформаційному просторі вибори давно і для українців зміни не такі й помітні. А от з точки зору закону змінюється багато. Табори прихильників кожного серйозного кандидата намагаються звинуватити конкурентів у всіх можливих гріхах і порушеннях. Часто зі спекуляціями, перебільшеннями й агресією. Тому виборцям дуже складно розібратися, де ж правда. Зроблю короткий юридичний аналіз виборчих і навколовиборчих подій.

Багато звинувачень стосуються фальстарту виборчої агітації. Юлія Тимошенко масовано розміщує білборди вже понад півроку. Петро Порошенко використовує томос та поїздки в регіони, які сприймаються як агітаційні. Чи порушують вони правила агітації? Ще у листопаді нова ЦВК зробила жорстку заяву – "Дочасна агітація поза законом". Соромно за нову ЦВК, адже це хибне роз'яснення виборчих правил. У нас діє інший принцип: "поки немає кандидата – немає порушень агітації".

Юлія Тимошенко та Петро Порошенко не є офіційно кандидатами у Президенти. І на них не поширюються жодні обмеження, встановлені законом для агітації. Тобто, коли Юлія Тимошенко розміщує білблороди по всій країні, вони вважаються простою рекламою, встановленою за законом про рекламу. Так само це стосується реклами Анатолія Гриценка, Петра Порошенка чи Юрія Бойка. Така реклама може бути оплачена будь-ким із будь-яких джерел. Наприклад, громадською організацією чи благодійним фондом. Єдине: закон про рекламу вимагає, щоб рекламодавець мав згоду тієї особи, чиє зображення він використовує. Один з мінусів для суспільства – витрачені кошти не будуть публічними і закон не зобов'язує повідомляти, хто саме їх сплачував. Так само, коли Президент України Петро Порошенко проводить публічні заходи, то ці заходи апріорі не потрапляють під обмеження, що є в законі про вибори. Тому що Петро Порошенко не є зараз кандидатом.

Закон про вибори говорить, що кандидат розпочинає агітацію наступного дня після його реєстрації. Тобто правила агітації починають поширюватися лише після реєстрації. А до реєстрації будь-які дії не вважаються агітацією, навіть якщо людина задекларувала намір стати кандидатом, як це зробив Володимир Зеленський. Це практика, у тому числі судова, усіх наших попередніх виборів. Такий же принцип діє і для виборів до Верховної Ради. Можливо такі правила потрібно змінювати у майбутньому. Деякі країни мають заборону на політичну рекламу до початку виборів. Деякі забороняють політичну рекламу та агітацію в медіа взагалі, спонукаючи кандидатів робити більше особистих зустрічей та мітингів.

Разом з цим, є кандидати, які вже зареєструвалися. Поміж ними і перший зареєстрований кандидат у Президенти Ігор Шевченко. Він розмістив скандальну зовнішню рекламу про пошук дружини: "Хочеш стати дружиною Президента?" Ці білборди є агітацією і мають бути оплаченими з виборчого фонду. Прямо вони не закликають голосувати за Ігоря Шевченка, та важливо інше. Згідно з законом, агітація – це будь-яка діяльність з метою спонукати виборця голосувати за певного кандидата. Головний акцент саме на меті. Немає сумнівів, що головна мета цих білбордів – не дружина, а голоси виборців. Це не приховує і сам Шевченко.

Протягом січня почали з'являтися обвинувачення у побудові мереж для підкупу виборців. Підкуп виборців – це дійсно серйозна проблема, яка для України є вкрай актуальною. Сподіваюся, що ініціатива Опори щодо посилення відповідальності буде схвалена. При цьому, в обвинуваченнях зазвичай вкрай мало фактів для будь-яких висновків. Наймати людей на виконання певних завдань, розносити агітаційні матеріали чи проводити опитування – це законно. Для того, щоб мав місце підкуп виборців, оплата має бути у той чи інший спосіб прив'язана до результатів голосування людиною. Сам факт оплати агітатору – це не підкуп. Тим більше до реєстрації кандидата це ще й не агітація взагалі. Вішати ярлики без жодних доказів щонайменше безвідповідально. Це лише підриває довіру до виборів як таких.

Багато суперечок викликав томос. В Україні діє конституційний принцип, що церква відокремлена від держави. У статті 35 Конституції України йдеться: "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова". У соціальних мережах часто поширюється думка, що Петро Порошенко порушує Конституцію України тим, що активно залучений у процес отримання томосу. А також, що у зовнішній рекламі (яка наразі не є агітацією) використовує світлину з томосом та владикою Епіфанієм. Можна спробувати довести до крайнощів і стверджувати, що Президенту не можна ходити до церкви чи з'ялятися на релігійних заходах, бо це порушення Конституції. На мою думку, порушень Конституції не відбулося. Церква не перестала бути відділеною від держава і релігія не стала обов'язковою. Не існує законів, які забороняють Президенту України брати участь у церковних подіях чи спільно фотографуватися з Митрополитом Київським. То ж всі закиди про порушення Конституції, на мою думку, є перебільшенням.

powered by lun.ua
Коментарі — 6
Sergio Kampo _ 17.01.2019 14:03
IP: 35.235.227.---
Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної...та релігійної самобутності всіх корінних народів і нацменшин. Це ст.11 Конституції України. Не забуваймо, і не ведемось на провокації!
Борис Троян _ 14.01.2019 13:40
IP: 46.98.50.---
Может Закона на бумаге и нет. А законы моральные неписаны и на них можно наплевать! Так,без чести и совести, грантоед?
Андрій Федейко _ 14.01.2019 09:46
IP: 91.225.200.---
Індра:Ірина, то Ви??
Sergij Chygryk _ 14.01.2019 08:38
IP: 46.211.52.---
Індра:
Ви про що.Якщо про срач,то візівайтє політолога.
Petr Harchenko _ 13.01.2019 18:16
IP: 35.235.227.---
Добрий коментар.
Індра _ 13.01.2019 17:30
IP: 94.76.81.---
Автор доволі яскраво описав всеукраїнський срач зумовлений виборами президента. Але автор не може побачити свою українську мову збоку – на жаль, такий самий срач... І немає провини в тому у автора. Бо в Україні немає місця де можуть навчити, як писати без мовних помилок та які саме помилки є типовими, особливо в середовищі журналістів та політиків. Справу погіршує ситуація, коли наші філологи продовжують відстоювати "сталінку", тобто, ті горе-правила, які наваяли їхні попередники починаючи з 1933 р. – саме з того року українську мову почали переписувати під московський стиль – змінювати слова, відкидати структуру речення типову для української мови. А всі мовознавці 1910х та 1920х років були, звісно, репресовані – то сотні, як не тисячі філологів високого рівня; практично всі були страчені...
Може мені, фізику, курси які філологічні відкрити для бажаючих знати і розуміти, що і як писати? Державі то не потрібне, бо її як такої немає. Ділема...
ONLINE
Україна та Європа1004 Річниця Майдану76 Майдан 2013524 Уряд реформ366 Aтака Путіна1153
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter