Нова коаліція: курс на самознищення чи шанс на розвиток і примирення?
Чи зрадить Партія регіонів, як Мазепа – Москву? Чи піде проти Мазепи БЮТ, як той Кочубей? Чутки про підготовку до створення коаліції двох найпотужніших політичних сил України співпали з підготовкою до контраверсійного святкування перемоги "російської зброї" під Полтавою, відтак викликають непрошені аналогії.
Втім, історія 300-річної давнини справді повчальна для сьогоднішніх днів. Гетьман Мазепа, у тій битві захищав інтереси все ж таки не України, а завойовника – шведського короля. Козаки, які підтримали Кочубея – пішли проти Мазепи у обозі іншого поневолювача – російського царя. Обидві сторони не доросли до розуміння необхідності змагань за інтереси незалежної України, яка б не була пов"язана ні з диктатом Москви, ні з пануванням шведів, і вірогідно, поляків на українській землі.
Передвиборчі кліше, про "промосковські" та "проукраїнські" сили, розроблені в ході численних передвиборчих кампаній, насправді є фальшивим відображенням дійсності і заважають побачити справжній стан речей.
Реальність полягає у тому, що більша частина ВВП виробляється на Півдні і Сході країни, але витрачається пропорційно на Сході, Центрі й на Заході. Тобто нібито "проросійська" частина країни роками утримує нібито "проукраїнську".
Водночас популярний на Заході міф про нібито російське, азійське походження корупції також не витримає критики. Носіння вишиванки і регулярне відзначення всіх старих і нових національних свят аж ніяк не гарантує відсутність корупції і хабарництва чиновників на Заході та в Центрі країни. Проблеми тут не менші, аніж у російськомовних регіонах.
Найголовніше – російська мова Сходу та Півдня не зробила і не зробить з українців росіян, бо всі громадяни України мають спільні податки, спільні дороги, спільні проблеми і спільну землю. Та й не потрібен Росії багато в чому депресивний із застарілими фабриками і заводами Донбас.
Але Донбасу потрібен Рінат Ахметов, як і багато інших власників виробництв, де мають роботу і зарплату сотні тисяч людей. Так само, як і Західній Україні потрібен Рінат Ахметов, Борис Колесніков, Віктор Пінчук без огляду на їхню національність або мову спілкування. В часи економічної кризи кожен великий платник податків для країни на вагу золота – їхні виробництва забезпечують податки – кров витратної частини бюджету, зарплати вчителям, лікарям, міліціонерам, пенсії та соціальні виплати.
Тим часом президентські вибори несуть в собі загрозу дороговартісного шоу, яке здатне остаточно розірвати країну. Наша єдність, вже і так підточена політтехнологічними міфами, які вже вилилися у результати кількох виборчих кампаній, де українці Сходу та Півдня проголосували за інші політичні сили, ніж Захід та Центр країни. На остаточне регіональне закріплення поборюючих одна одну політичних сил, із зловісним нетерпінням очікують у середовищі націоналістів в Росії, ностальгуючих за СРСР.
Не треба бути фахівцем з питань національної безпеки, щоб зрозуміти проблему, яку криє в собі продовження такого шляху. Особливо в умовах виборчої кампанії, коли протистояння буде посилене наслідками економічної кризи.
Я прекрасно розумію скільки бруду і негативу виллється на голови тих, хто тепер наважиться стати в обороні інтересів країни. Втім, інші шляхи ведуть до подальшої дестабілізації ситуації, величезних витрат бюджету.
Але навіть якщо нам вдасться зберегти єдність після всіх передвиборчих потрясінь, зміна прізвища на чолі недосконалої системи влади ні до чого хорошого не призведе. Новообраний президент постане перед такими ж проблемами стосунків з новообраним прем"єром, а країна буде приречена зануритися у черговий виток цієї безглуздої, нескінченної війни на самознищення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
