Почему Андрея Макаревича в Киеве всегда ждут (про закон N4303)
"... моя страна ушла на войну и я не смог ее остановить...
моя страна сошла с ума и я ничем не могу помочь...
не надо нимбы и крылья растить – надо просто не быть говном"
Це до обговорення законопроекту Миколи Княжицького N4303. Його ідею я підтримую повністю, але пропоную зробити висновки з провалу голосування і намітити авторам "домашню роботу":
1. Треба провести громадські слухання, щоб роз'яснити колегам суть проекту.
2. Можливо треба змінити деякі норми для тих артистів, які уникають політики – це їхнє право. Вони не підтримали напад на нашу країну, значить вони можуть не писати й про засудження.
3. Макаревич, або Шевчук чи Ахеджакова такі письмові засудження писати не повинні – вони і так про засудження нападу на Україну говорили і продовжують говорити в Росії, не зважаючи на шалений тиск з боку рашистів. Вони і без закону мають совість і честь.
Щодо інших російських артистів (включно з Наташою Корольовою) хай їдуть в... Крим. Для них там безпечніше.
Зрештою під новою назвою на новій сесії у лютому цей проект треба приймати, якщо автори зроблять домашню роботу
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
