Чому я не вірю Онищенку...
Бо Олександр Онищенко не може вважатися об'єктивним джерелом інформації.
Адже сам Олександр Онищенко підозрюється у завданні державі збитків на 1,6 мільярда гривень.
Звичайно, звинувачений – не значить винний, але як мінімум він є упередженим і зацікавленим перейти зі статусу підозрюваного у корупції у статус політичної жертви. Як відомо корупціонерам Великобританія притулку не дає, а от політично-репресованим – залюбки.
Друга причина моєї недовіри в тому, що окрім заяв самого Онищенка ми не бачимо жодних підтверджень з інших джерел. Звертає увагу, що він старанно уникає називати прізвища кому з депутатів передавав гроші. Якщо це вигадка, така позиція зрозуміла, адже тоді звинувачення можуть бути спростовані.
Не мало не багато, Олександр Онищенко говорить про підкуп кількох десятків нардепів. Дозвольте сумніватися. Коли в 2007 році нам справді пропонували по 10 млн доларів на необрання прем'єром Юлії Тимошенко, то навіть у корумпованому парламенті 6 скликання знайшлося шість депутатів, які відмовились взяти гроші і разом зі мною вийшли на прес-конференцію.
Тоді ми показали аудіо та відеоматеріали підкупу. Якби сьогодні утричі більш масовий підкуп відбувався у теперішньому парламенті – таких прес-конференцій та записів було б утричі більше, адже сучасні депутати є справді набагато кращими і більш ідейно вмотивованими, ніж ті що були обрані у 2007 році.
Однак два роки підкупу і жодного збою? Так не буває. На мою думку підкупу не було.
Я переслухав всю розмову з Олесем Довгим. Можу помилятися, але виглядає ніби Онищенку запропонували повернути суму зловживань в обмін на мінімізацію відповідальності. Можливо це когось обурює, але така практика досить поширена в демократичних країнах.
Причина в тому, що як правило такі кошти вже неможливо знайти через мережу надійно замаскованих офшорів. Не знаю як у цьому разі, мені бракує інформації, щоб говорити напевно.
В сухому залишку я бачу спробу дестабілізувати коаліцію, добитися сварки між Народним фронтом і БПП, що призведе до перевиборів Верховної Ради.
Хто з політичних сил найбільший вигодонабувач? Безумовно – це партія Батьківщина, рейтинг якої відчутно зріс після виборів.
Нагадаю, що вихід із парламентської коаліції саме фракції Тимошенко 17 лютого 2016 року призвів до відставки уряду Арсенія Яценюка. Щоправда тоді перевиборів не добилися – побачимо чи доб'ються тепер.
Хто найбільше програє? На мою думку країна. Крім витрат близько 4 млрд грн на вибори у підсумку ми отримаємо ще більш фрагментовану Верховну Раду, де коаліція буде складатися з багатьох фракцій.
Якщо "широка коаліція" Батьківщини і Опоблоку виявиться неможливою, то щоб набрати 226 голосів у новому парламенті Юлії Володимирівні доведеться домовлятися з Самопоміччю, Олегом Ляшком, Анатолієм Гриценком і мабуть Свободою Тягнибока.
Уявляєте собі цю гримучу суміш?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
